ye-logo.v1.2

“Продам свої вишивки, щоб мати гроші на благодійність”, -

Культура 5522
Фото: Анна

каже Ліна Токар, яка через Чорнобильську катастрофу втратила трьох доньок

“Коли вибухнув реактор, нам ніхто нічого не сказав”
Нетішинка Ліна Токар повною мірою відчула на своїй сім’ї наслідки Чорнобильської катастрофи. За це поплатилися життям троє її доньок. Старша донька Галина померла у 9, а середня Ольга - у 13 років. Молодша Оксана пішла з життя півроку тому, у віці 22 років.
Ліна Михайлівна народилася та виросла у мальовничому Закарпатті. Коли вийшла заміж, переїхала жити до чоловіка у Прип’ять. “Нам ніхто не казав, що сталася аварія. Ми разом з двома малими дітьми гуляли поблизу водойми. Діти навіть вовтузилися у воді, раділи та сміялися. Погода була чудова, світило сонечко і було дуже тепло, - пригадує Ліна Михайлівна. - Поблизу ходили працівники міліції, проте жоден з них навіть не натякнув про аварію”.
Після трагедії сімейство переселили до Нетішина. З часом діти почали все частіше хворіти. Захворіла й сама Ліна — пішло ускладнення на ноги, тому через певний період часу жінка опинилася на інвалідному візку та отримала першу групу інвалідності. “Коли вмерла перша донька, то розтин показав, що смерть настала внаслідок радіаційного ураження. Друга та третя доньки померли теж від наслідків радіації, у них відбувався процес руйнації центральної нервової системи. Наймолодшу доньку Оксану за допомогою медикаментів вдалося протримати до 22 років. Усі діти хворіли однаково та однаково помирали — поступово згасали на очах”, - каже Ліна Токар.

“Вишивкою зайнялася через нестачу грошей на лікування”
Здавалося, після пережитої сімейної трагедії життя Ліни мало б зупинитися. Проте завдяки підтримці друзів, жінка знайшла в собі сили жити далі та має єдину розраду — вишивку, якій приділяє чимало часу.
Жінка почала вишивати картини ще за життя дітей. Багато робіт продавала, аби заробити на дороговартісне лікування дітей, з якими неодноразово побувала у клініках не лише Хмельницького, але й Києва та Москви. Чимало робіт вишила на замовлення, складала копійку до копійки. Про себе не думала, усі сили та кошти кидала на порятунок дітей.
Найбільше жінка полюбила вишивати пейзажі. Сюжети своїх картин бере з готових ілюстрацій, які переробляє на свій розсуд, доповнює та вдосконалює. Чимало в арсеналі жінки картин на біблійну тематику. Чому саме на цю? Одного разу донька Оксана попросила вишити їй картину, де Ісус Христос несе хрест. “Це я так само тяжко несу свій хрест, як спаситель”, - сказала вона мамі. Картину жінка так і не встигла вишити за життя доньки. Наразі планує подарувати її у неврологічне відділення Нетішинської лікарні, де чимало часу знаходилася Оксана на лікуванні. Останнім часом столичні лікарі казали, що надії на одужання немає. А нетішинські лікарі боролися до останнього, шукали ліки, допомагали, чим могли — і морально, і матеріально. До лікування Оксани долучилися й депутати області. Проте, не судилося...
“Оксана розуміла, що помирає. Проте ніколи не показувала, як їй боляче, навпаки, намагалася бути радісною, жартувала, хоча в очах ховався біль”, - пригадує Ліна Михайлівна.
У кімнаті Оксани досі висить картина, де дівчина обіймає хрест. “Це я так само з надією тримаюся за свій хрест, як ця дівчина”, - казала матері Оксана.
Документів, які б підтверджували зв’язок хвороби з Чорнобильською аварією, жінці так ніхто й не дав... Але вона нікого не засуджує, адже вважає, що Бог кожному суддя.

“Хочу продати картини, щоб витрачати кошти на благодійність”
Сама Ліна Токар також потребує чималих коштів на лікування. Але при такій пенсії ледве вистачає на життя, що вже казати про лікування в санаторіях, куди жінка навряд чи може потрапити. Усі родичі живуть дуже далеко, тому допомагати нікому.
“Зараз родичі мені ті, хто поруч зі мною — мої вірні друзі, завдяки яким я не опускаю руки та намагаюся жити далі, – каже Ліна Михайлівна. - В наш час інваліди суспільству не потрібні. А нам не так легко жити, іноді виникає бажання покінчити з таким жалюгідним існуванням”.
Аби хоч якось заявити про свої права та потреби, Ліна Токар спромоглася організувати громадську організацію. Наразі вона та її однодумці добиваються від влади, щоб зробили пандуси і заїзди на бордюри, вільний доступ до магазинів, переселити інвалідів-колясочників у квартири на перші поверхи.
Не полишає жінка й вишивки. Усі свої вишиті роботи Ліна Токар планує продати, а виручені кошти витратити на благодійність у рідному Нетішині. До того ж, певна сума необхідна для встановлення пам’ятників на могилах дітей.
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую