Депутати, бізнесмени та священики...

У Ямполі, що на Білогірщині, існує унікальний чоловічий хор, котрий співає церковнослов’янською мовою

Отця Івана Хавруся у Ямполі взагалі вважають людиною унікальною. Принаймні, ті, з ким нам вдалося поспілкуватися, наперебій розповідали про місцевого хлопчину з Паньковець, котрий здобув музичну освіту, декілька років пропрацював завідуючим Будинком культури та ось вже 15 років як прийняв сан та нині є протоієреєм Іваном. Саме він у невеличкому населеному пункті на околиці Хмельниччини влітку минулого року створив доволі унікальний музичний колектив – хор, де співають лише чоловіки.

Репетиції хору відбуваються у готелі

Ідею створення хору священик виношував вже давно. «Ще до того, як почав служити церкві та працював у культурі, - розповідає Іван Хаврусь, - загорівся ідеєю створити церковний хор. І навіть зробив це. Щоправда, тоді це був змішаний колектив, тобто у ньому співали і чоловіки, і жінки. Проте, через певні обставини він довго не проіснував. Потім в мене знову з’явилася ідея створити чоловічий хор. Навіть знайшов однодумців із числа жителів району, більшість з яких знав вже багато років. Почав збирати ноти. І вже у липні минулого року ми провели свою першу репетицію. Проте датою заснування хору «Святе джерело» вважаємо той день, коли ми публічно виступили - 10 листопада 2010 року».

Нині у хорі «Святотроїцького джерела» - 25 учасників. Усі вони люди найрізноманітніших професій. Є серед хористів депутати, є священики і, навіть, бізнесмени. Між іншим, один з них й виділяє зал свого готелю для репетицій. Проте, зібратися усім складом вдається рідко: час від часу у людей виникають певні проблеми на роботі чи нагальні сімейні питання. Репетиції хору проводяться регулярно – двічі на тиждень по декілька годин. «Буває, через певні обставини, доводиться відміняти заняття, - ділиться отець Іван, - та тоді одразу починають телефонувати учасники. Починають говорити, що вже не мають змоги терпіти і необхідно провести термінову позачергову репетицію».

«Святотроїцьке джерело» співає на чотири голоси

До речі, ямпільський церковний хор співає на чотири голоси. Та, за словами його керівника протоієрея Івана Хавруся, найскладнішою у однорідному хорі була робота з діапазоном. Справа в тому, що усі твори виконують чоловіки, котрі повинні вміти «взяти» від найнижчої до найвищої ноти. Та багатогодинні репетиції дали результат, і нині хор «Святотроїцьке джерело» виконує твори з репертуару хору імені Вєрьовки. Та головне, за словами отця Івана, усі учасники колективу позбулися якогось внутрішнього страху та інших забобонів, пов’язаних з церквою.

Загалом, ямпільский чоловічий хор, до якого учасники з’їжджаються з усіх навколишніх сіл та навіть райцентру, виконує два види співу: церковний та духовний. Останній включає в себе твори, котрі пов’язані з церквою та не виконуються під час богослужінь. Хоча, в найближчих планах у «Святотроїцького джерела» - розширення репертуару українськими народними піснями. До речі, усі співи хору відбуваються суто церковнослов’янською. «Звісно, спочатку з цим у хористів виникали труднощі, - розповідає отець, - проте, церковнослов’янська мова нам рідна і вивчити її не так вже й складно. Інша справа: розуміння того, що, власне, ти співаєш. Церковні тексти несуть у себе глибокий зміст, котрий необхідно правильно та зрозуміло трактувати. Звісно, можна просто співати, не розуміючи сенсу, як часто відбувається серед прихожан, та перед тим, як розучити новий текст, я пояснюю учасникам, що конкретно він означає в писанні, бо ж його було створено сотню років потому. До речі, із планів на майбутнє - це створення концертної програми таким чином, що перед співом кожного тексту відбувалося б пояснення писання глядачам».

«Церковний спів» - це своєрідна проповідь

Популярність за межами Ямполя хор «Святотроїцьке джерело» почав здобувати, коли розпочав виступати перед широкою аудиторією. Один із останніх концертів, де колектив взяв участь, був звітний виступ аматорських колективів у Білогірї. Хоча перед своїми виступами отець Іван завжди бере згоду у вищого духовенства. Останні його підтримують. Проте, й для себе він також знайшов відповідь у колег: «Церковний спів, - це своєрідна проповідь. Навіть, якщо людина чує цю «проповідь» за межами церкви, її це може налаштувати на думку звернутися до Бога. Піти до храму, помолитися та поставити свічку», - впевнений Іван Хаврусь.