Хмельницька майстриня розповіла таємниці українських писанок

Українські писанки здавна писали тільки жінки. Бралися до розпису вони вночі, коли всі у хаті лягали спати. Обов’язково чисто вбрані, вони на самоті із примовляннями і піснями працювали з яйцем, надаючи йому сакрального значення. У кожен нанесений символ закодовували певний зміст.

Починали роботу із писанками на Стрітення. У той час, з середини лютого, наші предки починали закликати весну та очікували на відродження життя. Завершували їх писати на Зелені свята. Були ритуальні яйця, які призначалися предкам, саме їх і несли українці на кладовище до Зелених свят.

Про традиції українського писанкарства, яких обрядів дотримувалися наші предки і які ритуали збереглися нині, розповідає писанкарка Світлана Делікатна. Жінка викладає писанкарство у дитячій художній школі, періодично проводить майстер-класи для дорослих, де ділиться своїми знаннями. Для себе ж відкрила писанкарство випадково. Трапилося це понад 15 років тому.

«На той час моя старша 12-річна дочка вирішила взяти участь у конкусі. Вона ходила в гурток малювання, викладачка зробила їм писачки. Вони тоді відписали писанки за зразками радянських книг, а так хотілося бачити кращий писак. І ось у 2005 році, сидячи на кухні, я почула оголошення. Це був анонс майстер-класу відомої писанкарки в Києві. Я взяла старшу дитину, молодшу 3-місячну залишила вдома, і ми поїхали в столицю. Я стільки всього взяла за один раз. Тепер працюю з дітьми. Впевнена, немає більш благодатного матеріалу, щоб передати інформацію», - поділилася хмельничанка.

Писанки розфаробовані природними барвниками.

Історія писанки

Писанкарство має глибоке коріння й здавна було частиною української культури. Багато інформації з часом було втрачено. Наші предки вважали, що яйце схоже за будовою на Всесвіт. Тож писанки наділялися сакральним значенням, їх пов’язували уявленнями про створення світу, відродження природи та використовували для релігійних ритуалів.

Нині писанка є невід’ємним атрибутом Великодня, однак її походження має дохристиянське коріння. Перші керамічні яйця, прикрашені орнаментами, були знайдені в розкопах давніх поселень до нашої ери. Археологічні знахідки свідчать про те, що яйце як символ використовували наші предки ще за тисячі років до народження Ісуса Христа.

Зелений колір майстриня отримала з відвару рясту.

«Мене запитали, який головний міф про писанку я знаю, і я відповіла, що писанка не має відношення до воскресіння Ісуса. Христос ще не народився, а наші предки вже прикрашали яйця. Чому саме яйце? Вони, можливо, знали інформацію, доступ до якої ми поки не маємо, - розповідає пані Світлана. - Найдавніші писанки, які знайшли археологи, - керамічні. Зрозуміло чому, адже живе яйце довго лежати в землі не буде. Якось у Львові випадково під час розкопок в старому місті знайшли писанку, датовану 16-17 століттям. Вона написана на гусячому яйці, там зображений найбільш живий символ – бескінечник. Його ще меандр називають. Цей символ придумали до нас. Ми ж використовуємо символи, які збереглися, щоб писанка залишалася сакральною».

Незважаючи на те, що писанкарство має ознаки язичницького культу, воно було прийняте церквою, а в радянські часи його визнали декоративно-ужитковим мистецтвом.

«Церква, не маючи сил боротися з багатьма речами в нашій культурі, змушена була прийняти їх в лоно церкви. Але в Радянському союзі церква була заборонена і тоді вирішили: чому б писанкарство не зробити мистецтвом. Якби не цей момент, то, напевне, ми б його не зберегли. Хоча, на мою думку, це більше, ніж мистецтво, - пояснює майстриня. - Писанкарство – корисна річ для жінки. Ми зараз так гарно медитуємо, займаємося йогою. Але є речі, які нам більш притаманні, і писанкарство – одне з них. Той, хто хоч раз відписав писанку, той розуміє, що це таке», - підсумовує вона.

Сьогодні люди у різних країнах світу продовжують розписувати яйця, використовуючи символіку, яку вдалося зберегти. Ми ж чи не єдина країна з тих, які пишуть, які мають регіональні особливості. Писанки Слобожанщини, Гуцульщини, Поділля, Буковини, Київщини відрізняються між собою. До прикладу, подільська писанка стримана в кольорах і абсольотно не хитра у візерунках і символах, говорить писанкарка.

«Символіка на подільських писанках дуже вивірена, у ній немає нічого зайвого. Така писанка мала темне тло, а найпоширеніші кольори – червоний і чорний. Бувало ще небагато жовтого, зеленого і блакитного. В принципі, це вся кольорова гама, - зазначає мисткиня.

Традиційний подільський розпис.

Символіка писанки така ж, як символіка української вишивки. Основними є символи сонця води, землі, життя та зародження життя. До прикладу, рівносторінній хрест – це символ життя. Один з найпопулярніших символів – восьмигранна зірка – означає одночасно щастя, любов і добробут.

Народження писанки

Як розповідає писанкарка, справжні писанки пишуть лише на живих яйцях. «В яйце, як і у вишивку, записувалася інформація, яку несе людина. Тому писанки писалися завжди наодинці. У принципі, які й інші сакральні речі. Зберігали їх протягом року, до наступного Великодня, - говорить вона. - Старі писанки, які зробили свою роботу, зазвичай, закопували у землю. Земля, вода та вогонь – це три речі, які найкраще нейтралізують енергію».

«Це яйце ритуальне, воно не вживається в їжу. Щоб писанка долежала до наступного Великодня, має бути сире запліднене яйце. Родичам я пишу писанки на гусячих яйцях, які купую в людей. Вони, як правило, запліднені. У мене є писанки, які й вісім років лежать, але це швидше експеримент», - говорить Світлана Делікатна.

Писанку пишуть від живого вогню інструментом, який називають «писачок». Воском наносять потрібні символи. Розфарбовують писанки, починаючи від найсвітлішого, і до найтемнішого кольорів. Те, що намальовано воском, залишається тим кольором по якому малювали. Віск знімається завжди із відкритого вогню.

За словами майстрині, кожне має яйце свої особливості, тож фарбується завжди по своєму. Писанка пишеться на яйці обов’язково теплому, не з холодильника. Яйце повне і яйце муляжне теж зафарбовується по-різному. Порожнє яйце завжди фарбується швидше й інтенсивніше.

Підготовка до розпису яєць.

Сучасні майстрині розфарбовують писанки переважно аніліновим фарбником. Він швидко зафарбовує і простий у використанні. Раніше ж українці для цього використовували лише природні барвники. Щоб дістати потрібний колір, доводилося експериментувати. До прикладу, природа не дає чорного кольору, який можна здобути хімічними барвниками. Він може бути чорно-синій, чорно-фіолетовий або ж чорно-зелений.

«Природній барвник фарбує довго. Це не просто розвірвати пакетик і розвести його окропом. Необхідні матеріали спочатку треба зібрати, потім приготувати. Минулої весни, коли ми були закриті на карантин, щоб якось урізноманітнити своє життя, я ходила по околицях Південного Бугу і збирала квіти. Найбільше мені подобався цвіт бузини – він фарбував яйце у насичений жовтий колір. Зелений колір цього року знайшла для себе – це ряст», - ділиться писанкарка.

Віск наноситься за допомогою писачка.

Знімають віск з яйця від вогню.

Фарби наносяться на яйце від найсвітлішої до найтемнішої.

Яйце має бути кімнатної температури.

Повне яйце зафаробується значно слабше, ніж пусте.

.

Світлана Делікатна працює з писанками у різних техніках.

Писанка, зроблена за допомогою оцту, методом травлення.