Вишиванки, голі животи та кумедні наречені

До обласного центру з’їхалися колективи народної творчості з більшості районів області та сусідніх областей. Перша частина програми потішила усіх, хто любить народний фольклор та українські музики із запальним гопаком. А ось друга частина потішила усіх, без винятку. На сцені одні за одними з’являлися красуні різного віку та «калібру», демонструючи українське вбрання на сучасний манер. «Та якби оці голі животи прикрашені вишивками побачили наші бабусі, вони б плювалися із такої народної творчості. Певно, вони й так нині перевертаються у могилі», – зазначила одна із глядачок, котра привела онучку на дефіле сучасного етноодягу. На таку репліку підлітки, які стояли поруч лише посміхнулися і зауважили, що ще кілька років тому про вишиванку взагалі не говорили, а нині треба тішитися, що повертаються до народних традицій, хай навіть у такий спосіб, на сучасний манер. Майже такої ж думки організатори усього дійства: управління культури, туризму і курортів Хмельницької обласної державної адміністрації, обласний науково-методичний центр культури і мистецтв та обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України. «Свято українського строю ми проводили вперше на Хмельниччині та одні із перших в Україні, – каже заступник директора обласного науково-методичного центру культури і мистецтв, режисер-постановник свята Анатолій Бєлєванцев. – Основна його мета – ознайомити глядачів із автентичними костюмами усіх 13 етнічних регіонів країни. Саме тому як у концертній програмі, так і під час дефіле були представлені колекції із фондів краєзнавчого музею та приватних колекцій. А сучасні дизайнери, представники Хмельницького Національного університету та театру мод «Афродіта», показали, як можна трансформувати автентичний костюм на сучасний лад». Оригінальною була також виставка ляльок-мотанок з усіх етнорегіонів країни. Наступного дня, в суботу, на Проскурівській усі бажаючі могли оглянути вироби народного вжитку, помилуватися справжніми вишитими «шедеврами», а найпалкіші прихильники національних традицій – придбати собі вишиваний одяг. Щоправда, ціни на таку красу були не для кожного гаманця: від двохсот до кількох тисяч гривень.