В хмельничанина вдома живуть Віктор Цой, Майкл Джексон та Михайло Боярський

Його експонати складно назвати просто іграшкою чи сувеніром. Митець вкладає у своє дітище максимум талантів: тут він і скульптор, і художник, і модельєр, і перукар, і режисер, який ретельно вимальовує характер і долю майбутнього персонажа. Зворушливо витончені й затишно домашні - всі вони покликані створювати особливий настрій і залучати до певного сюжету. В кожній ляльці є частинка душі автора, а отже емоцій та переживань, які втілені в ляльковий образ. Це маленькі музи, переконливі в своєму мовчанні, вони надихають і заспокоюють, підтримують і просто створюють навколо себе ауру гарного настрою.

Усе життя - театр, і ляльки в ньому - не просто красивий антураж
Найбільше в колекції пана Олександра фентезійних персонажів: ельфів, роботів та чортиків. Є також музиканти та актори. Але серед десяти “домашніх” експонатів мало представниць прекрасної статі. Майстер запевняє, що жінку ліпити складніше, оскільки всі дами повинні бути гарними. І шарж на них не завжди доречний. Поки єдині жінки в його колекції — це ельфійська принцеса та аристократична леді. Але зараз лялькар працює над шарнірною лялькою - дівчиною-янголом. Пан Олександр планує, що в неї будуть рухатися та згинатися кінцівки. Він каже, що спочатку потрібно створити в голові образ, решта – справа техніки. “Раніше я писав картини, але два роки тому спробував зробити свою першу авторську ляльку. Як не дивно, але ця спроба виявилася вдалою, і справа захопила мене повністю, - розповідає лялькар. - Спеціально я цьому не навчався. Моя професія — художник-оформлювач з оформлення вітражу. Я закінчив нашу художню школу, потім художнє училище та гімназію з художнім нахилом. Зараз працюю пакувальником, але весь вільний час присвячую своєму захопленню. Ляльки роблю з пластику, дроту та поролону. Спочатку для того, аби дотримуватися всіх пропорцій, малюється схема. Потім береться білий чи рожевий пластик, за допомогою стоматологічних інструментів він ліпиться і запікається. Далі все фарбується і “підгримовується”. Потім ляльку потрібно одягнути. Дружина Світлана завжди підтримує мене й ніколи не каже, що я займаюся дурницями. Дуже часто вона шиє одяг для моїх персонажів. “Герої” в мене з'являються після перегляду фільмів чи під час читання книжок”.

Лялька — це та ж сама картина, але в 3D форматі
Майстер робив ляльки із усіх підручних матеріалів ще в дитячому садку. Потім це захоплення минулося і на заміну йому прийшов живопис. Мабуть, проявилися батьківські гени (батько нашого героя також талановитий художник). Сьогодні ж, лялькар розуміє, що бажання творити було закладено у нього ще з народження. “В картинах я не міг повністю реалізувати свій задум. Адже коли простір плаский, дуже важко відтворити те, що хочеться. А лялька — це та ж сама картина, але в 3D форматі”, - каже Олександр Білик. Висота однієї ляльки в середньому 60 см і на одного персонажа йде близько місяця кропіткої праці. Коштує така ексклюзивна інтер'єрна іграшка не дешево — від 200 до 1 500 гривень. Але за кордоном такі шедеври ручної роботи дешевше, ніж за 500-1 000 доларів, не придбаєш. І попитом вони користуються шаленим. У нас же, за словами пана Олександра, авторські ляльки купують рідко. Люди ще не зовсім розуміють їхнього призначення, а подекуди, навіть не знають де їх розмістити в своїй оселі. “Особливість сучасної інтер'єрної ляльки в тому, що вона є цілісним образом, який вигаданий і втілений художником до найтонших деталей костюму, - запевняє майстер. - Така лялька має свою назву, історію. Навчитися виготовляти її сьогодні може кожен. Але слід пам'ятати, що лише той персонаж по-справжньому торкає душу та зачіпає тремтливі струни людського серця, який сам зроблений із душею”.