Актори грали неперевершено, а глядачі відбили долоні

В репертуарі театру давно вже не було такої веселої, легкої розважальної комедії. Режисер-постановник Орест Пастух з акторським ансамблем зуміли так побудувати виставу, що пристрасті вирували на сцені протягом двох дій на фоні стриманої і одночасно стильної чорно-білої гами декорацій (сценографія Олени Янчук), які наче підкреслювали одночасно і яскравість, і контрастність, і безглуздість цих шалених подій.
Аріана Кларенс (заслужена артистка України Лариса Власенко), котру глядачі бачать лише на початку і наприкінці вистави, демонструє такий потенціал енергії, шалених емоцій, що не важко здогадатися, якою бажаною для неї була поїздка на відпочинок у гори. У її помешканні, яке вона здала на два тижні художнику Блезу, й відбувається просто таки якась карусель. Хатня робітниця Марі (артистка Марина Семенюк), котру щойно найняли на роботу, несподівано опиняється у центрі всіх подій. Ця нездара, кожен крок якої викликав у глядачів не сміх, а просто регіт, врешті-решт виявилася непоганою художницею і досить заповзятливою людиною з комерційною жилкою.
У виставі ми бачимо різних жінок – вишуканих, по-французьки елегантних, й манірних. Це – манекенниця Женев’єва (артистка Елла Санько), мадам Карльє (заслужена артистка України Галина Чайковська). Поряд з ними, як чорне з білим, вайлуватість Марі просто жахлива, але її щирість і готовність допомогти підкорюють Блеза (артист Орест Пастух). Вона, з неприхованою наївністю, легко і невимушено вирішує всі проблеми бідного художника, котрий мав одружитися з багатою, але дурнуватою Лаурою Карльє (артистка Марина Годованок). Лише Клебер Карльє (заслужений артист України Леонід Диса) нічим не переймається, у нього немає жодних проблем. Він живе легко, в своє задоволення, обожнює молоденьких дівчат, все вирішує за допомогою грошей і проголошує “в житті завжди справа в грошах”. А те, що міняє коханок, то хто ж не без гріха? Маючи дружину і коханку Женев’єву, він захоплюється ще й іспанкою. Пепіта (артистка Емма Мужевітіна), котра не знає жодного слова по-французьки, добре розуміє мову грошей – тільки один вигляд чекової книжки враз приборкує несамовитий іспанський темперамент. Всі актори протягом вистави випромінювали стільки енергії, емоцій, що захотілося їх розпитати, як їм працювалося.
“Першим і головним завданням постановки, - каже Орест Пастух, - було подарувати глядачам гарний настрій, частинку Франції, частинку Парижа. Це ми досягали за допомогою музики, декорацій, стилю вистави. Хотілося звернути увагу глядачів на те, що життя – це не просто перехід від одного дня до іншого, в житті відбуваються різні події, які зрештою його змінюють на краще. Акторам сподобався матеріал, всім хотілося грати. З художником Оленою Янчук працювали в унісон, вона зрозуміла, що мені потрібно, і втілила мій задум, і я сподіваюсь, що це не остання робота з нею. Цю виставу я буду пам’ятати протягом свого життя, як цікаву його сторінку. До того ж, мені хочеться, щоб глядачі все-таки повернулися в театр і зрозуміли, що театр – та установа, яка їм надасть моральний і духовний прилисток.” За словами Лариси Власенко, образ її героїні був дуже несподіваним для неї. “Я звикла до характерних і комедійних ролей, - каже вона, - до того ж, події розвиваються дуже швидко, і це потребувало пошуку виразних форм”.
Емма Мужевітіна, котра пристрасним танком розпочала свою роль, каже: “Працювати було дуже цікаво. Отримавши роль із 40 фразами іспанською мовою, я просто жахнулася. Якщо забуваєш хоча б одне слово, руйнується вся словесна піраміда. Іспанці – люди темпераментні, тому всі фрази супроводжують жестами. Це доводилося шукати в собі. Ми всі працювали дуже дружно і кожен актор, що важливо, не сам на себе, а на виставу, на партнерів – і це дуже тішить.”
Леонід Диса, з притаманним йому почуттям гумору, каже: “Мені пощастило, граю вже третю виставу, французьких драматургів, мабуть, я дуже схожий на француза. Це – легка комедія-жарт, комедія ситуацій. Глядач, подивившись, може сказати, що такого в житті не буває, але, я думаю, всяке трапляється. Ми дуже швидко і з задоволенням працювали, просто накинулися на матеріал. Як вийшло, судити глядачеві.” “Враження прекрасні, - ділиться Галина Чайковська, - атмосфера під час роботи над виставою в невеличкій акторській групі була чудовою, творчою. Незважаючи на те, що Орест молодий, дуже молодий режисер, ми побачили у ньому великий потенціал. Мені подобається моя роль. Таку манірну мадам я ще не грала, і мені як артистці це цікаво”.