Хмельницький. Тиснути чи ні?

За цей час бувало всякого: сотні і тисячі мітингуючих, пустопорожні промови і реальні дії, захоплення адмінприміщень і пікети правоохоронців, арешти і звільнення…
Серед знакових подій – позачергові сесії та прийняті звернення з вимогами дострокових виборів Президента, відставки уряду та покарання винних у побитті мирних мітингувальників. Захоплення Хмельницької ОДА, арешти активістів та мітингі під прокуратурою та обласним УМВС. Але останні кілька днів, чи навіть тижнів, у Хмельницькому, відносний спокій: барикади, завдяки погоднім умовам потроху зменшуються, адміністрація працює, Майдан стоїть. Минулої неділі, на Десятому Народному віче у столиці один із нардепів минулого 6-го скликання Тарас Стецьків, звернувся до активістів в регіонах із закликом «не припиняти блокувати обласні адміністрації, бо ми ще не перемогли!».
Не перемогли. Та чи маємо якісь досягнення на місцях? Чого реалізувати поки що не вдалося? Чи справді від влади на місцях залежить вирішення ситуації в країні?
Про це ми запитали на Майдані, в неділю 9 лютого.

Віктор Адамський, депутат Хмельницької обласної ради:
Досягення.
«Найбільше досягнення – це те, що ми, маючи меншість в обласній раді, все ж таки зібрали позачергову сесію і, завдяки Майдану, прийняли саме те рішення, на якому наполягали люди. Навіть якщо не реалізована стратегія. Бо погодьтеся, було б природньо, щоб обларада була більш чутливою до подій що відбуваються на Майдані. На сесії 14 лютого побачимо, як більшість готова дослухатися до опозиції, до тих зерен, які ми пропонуємо. Бо ще вчора цього зробити неможливо було. Будь-які пропозиції, які йшли від нас, вони або не підтримувалися, або ж ігнорувалися взагалі. Ще один момент, якщо влада хоче бути почутою і зрозумілою, вона не може не дослухатися до людей. У нас зараз є політична криза, а Майдан пропонує її вирішити мирним, європейським і цивілізованим шляхом, тобто, дослухатися до виборця».

Не реалізоване.

«Дещо менші сподівання у мене на переформатування обласної ради, хоча дуже хотілося б, щоб більшість стала прагматичнішою. Щоб приймали рішення не від кольору політичних прапорів, а так, як велить серце кожному депутату. Але ми розуміємо, що це процес і він не може відбутися одномоментно. Бо сьогодні є воля депутата з одного боку, а політична реальність – з іншого. Та головне – на жаль, Майдан, при усій своїй категоричності, не був настільки категоричним, щоб найти аргумент, щоб влада за три місяці його почула. Ми, люди, не знайшли тих механізмів, які мали б дати владі чітко зрозуміти: потрібно йти на серйозний компроміс, переговори… Ми маємо бути конкретними і конструктивними.

Роль місцевої влади.

«Перші особи несуть відповідальність за стан справ у області. Голова адміністрації, крім усього іншого, є гарантом дотримання прав і свобод на даній території, бо він є представник Президента на місці. І якщо сьогодні ми бачили затримання, нехай навіть на короткий період, мирних мітингувальників, то за хтось має нести відповідальність. Тому в цьому відношенні від губернаторів залежить дуже багато. Голова ОДА не є гарантом лише для якоїсь частини виборців, а для всіх! Тому Майдан має постійно нагадувати, що його вимоги все ще не виконанні. І голова ОДА має доповідати Президенту про те, що відбувається. Ситауція в регіонах має впливати на вироблення рішень, які приймаються в центрі, бо ігнорувати майдани в регіонах – це шлях в нікуди».

Віктор Савчук, депутат Хмельницької міської ради:
Досягнення.
«Міська влада від самого початку підтримувала людей і була поряд – це плюс. На рівні ця звернення до Президента, уряду та парламенту було прийнята у самій жорсткій формі і це досягнення Майдану».
Не реалізовано.
«Вибори Президента. Зараз радикалізуються настрої населення для того, щоб не допустити фальсифікації на майбутніх виборах. Хоча, Майдан – це більше просвітницька місія і місія становлення свідомих українців».
Роль місцевої влади.
«Президенти, прем’єри і усі високі чини, вони надзвичайно зайняті, і мають певне коло людей, які їм доносять новини. Тому коли, до пркладу захопили обласну державну адміністрацію у Хмельницькому – це подія, яку не можна не вкласти у вуха Президенту. І коли він побачить, що із двадцяти чотирьох областей, спроби захоплення ОДА не було лише у двох областях – це для нього має бути сигналом, що в країна щось не так! Одна справа, коли блокують адміністрації у Львові, Тернополі чи Хмельницькому. А коли це відбувається вже навіть на сході країни – це означає що він втрачає ті області, на які звик опиратися. У цьому і є цінність і мета дій на місцях. А вимагати, до прикладу, щоб Ядуха пішов у відставку… Ну, а хіба прийде кращий за нього? В кращому випадку такий самий, або й взагалі, пришлють когось із Донецька! От тоді мирного Майдану може уже не бути взагалі…».

Віктор Байдич, депутат Хмельницької міської ради:
Досягнення.
«Майдан у Хмельницькому виконує велику мобілізаційну та інформаційну функцію. Він допомагає відчувати пульс того, що відбувається і в області і в країні в цілому. Не так важливо навіть скільки саме людей приходить, головне що люди відчувають динаміку розвитку подій. На мою думку ми повинні приходити сюди до тих пір, поки будуть тривати протистояння з владою, щоб вони бачили, що народ не зійде з Майдану і буде відстоювати свої інтереси».
Не реалізоване.
«Все потроху реалізовуємо».
Роль місцевої влади.
«Безумовно, що на місцях потрібно ставити такі ж вимоги, як і у столиці. Адже ми хочемо, щоб влада слухала народ, а у нас на Хмельниччині, думка народу така ж як і її озвучують на Майданах у столиці. Це революція не столиці, а всього українського народу. Також думаю. дуже важливо закликати тих людей, які ще досі є членами Партії регіонів, щоб вони виходили з неї. Чи вимагаємо ми цього від своїх колег у міській раді? Уже відбулося кілька позачергових засідань сесії і жодного представника Партії регіонів не було. Думаю, їм незручно і вони розуміють, що сьогодні бути членом цієї партії… є таке народне слово «встидно». Це та партія, яка робить проти людей ті речі, які засуджує і наш народ і світова спільнота».

Олександр Симчишин, спікер хмельницького Майдану:
Досягнення.
«Головне, що Хмельницький вдалося розбудити. Бо перші мітинги були дуже нечисельними і люди говорили, що Хмельницький спить, байдужий, пасивний… Але зараз ми бачимо, що ми не спимо, не пасивні, не байдужі, а є містом, яке розуміє свою відповідальність. Ще один позитив і певно головний – відбулися позитивні зміни у свідомості хмельничан в плані самоорганізації, взаємодопомоги, правової та людської культури. Люди, які виходять на Майдан – це вже справжні громадяни справжньої держави. Вони не просто виходять когось послухати чи задля масовки, а беруть безпосередню участь у подіях: коштами, речами, продуктами харчування, чергуванням, охороною, організацією…В плані забезпечення ресурсами, Хмельницький Майдан (це відзначають у столиці) у числі лідерів серед областей. Ще одне досягнення в тому, що вдалося змусити владу силою волі дослухатися до виборця».
Не реалізовано.
«Головне завдання Майдану, і хмельницького в тому чмслі, це повне перезавантаження влади, від Президента і аж до сільських рад. Цього поки що реалізувати не вдалося, але ми будемо продовжувати боротьбу, аж поки не досягнемо цієї мети».
Роль місцевої влади.
«Тиснути на місцеву владу потрібно, бо система складається із багатьох гвинтиків. Від кожного з них залежить мцність системи. Тому, на кожному рівні, ми повинні тиснути на гвинтики, щоб розрухати систему.

Сергій Буяльський, хмельничанин:
Досягнення.
«Зараз пробуджується людська свідомість, все більше людей замислюються над тим, де ми живемо, з ким, в яких умовах і що нас чекає».
Не реалізовано.
«Мала активність громадян. Хоча після Помаранчевої революції й на таку кількість не доводилося сподіватися».
Роль місцевої влади.
«Від людей все залежить. Якщо ми всі будемо не байдужими одне до одного, до оточуючих, до елементарного порядку в наших домівках, дворах, містах, то ситуація зміниться дуже швидко.