Хмельничани у Скандинавії. Привітні та емоційні німці

Під час прогулянки Варшавою у хмельничан трапився цікавий випадок, який змусив їх замислитися. Коли вони почали фотографувати місто, виявилося, що батарея розряджена, і через кілька знімків фотоапарат вимкнувся.
“Але ми зовсім не хвилювалися з цього приводу і вирішили нарешті насолодиться видами, а не бігати і фотографувати, вишукуючи найкращі ракурси. І, знаєте, нам дуже навіть сподобалося просто дивитися! Ми раділи, що не потрібно витрачати багато часу на фото. Тому на майбутнє для себе вирішили більше часу приділяти місцям, які ми відвідуємо, а не фотографії, адже враження важливіші за гарну картинку”, – розмірковують мандрівники.

Хмельничанам сподобався старий центр столиці Польщі. Під час Другої світової війни місто було майже повністю знищене, а пізніше частково відновлене в його історичному вигляді, тому більшості будівель не так вже й багато років. Але вони добре передають атмосферу минулих століть.

Із Варшави мандрівники вирушили до Берліна, як завжди, автостопом, який виявився у Німеччині таким же добрим, як і у Польщі. От тільки водії зупинялися якось незвично обережно, повільно підповзаючи, як удави.
Завдяки цій поїздці Аня та Богдан розвіяли свої міфи про німців. Раніше вони думали, що всі вони холодні й стримані люди.
“Коли нас зупинила літня пара, ми змінили свою думку. Жінка, почувши, що ми з України, спочатку дуже раділа і вигукувала, що це перші українці, яких вона зустріла у своєму житті. Коли ж ми сказали, що три дні їдемо автостопом з дому в Берлін, її емоціям не було меж. Чоловік же досить стримано реагував на все”. – розповідають автостопники.
Моніка, а так звали емоційну німкеню, постійно дивувалася пригодам мандрівників і говорила, що подорожувати в молодому віці – це добре. Також розповідала, що її син теж багато років їздив по різних країнах, чому вона була не дуже рада.
“Цікаво, що в спілкуванні з нами вона позитивно відгукувалася про подорожі і вважала, що вони допомагають краще пізнати світ, зрозуміти людей, а коли те ж саме стосувалося її рідного сина, вона сильно хвилювалася про нього і думала, що це ненормально, – кажуть мандрівники. – Виходить, люди по-різному сприймають ті ж явища або якості характеру в залежності від того, чужа це людина чи близька. Адже ми також часто більш вдячні людям, які нас підвозять, допомагають, приймають у себе вдома, але забуваємо сказати спасибі своїм батькам за все те хороше, що вони для нас зробили, жертвуючи своїми інтересами і бажаннями”.

Також завдяки цій парі хмельничани дізналися, як живуть німці. Бруно, так звали спокійного чоловіка, запросив їх зайти до нього на каву. Виявилося, що Бруно все життя пропрацював в компанії Siemens, а зараз вже на пенсії, займається своїм садом і різними іншими улюбленими справами. У нього гарний будинок, навколо нього багато різних квітів і рослин, за якими він любить доглядати. Моніка ще працює, вона психолог за фахом і їй дуже подобається її покликання: працювати з людьми і допомагати їм. У вільний час вони разом з Бруно танцюють танго і подорожують. Взагалі, у них багато різних хобі, завдяки яким вони забувають про свій літній вік.