Хмельничани у Скандинавії. Веломісто Копенгаген

Столиця Данії хмельничанам дуже сподобалася. Вони вирішили довіритися пішохідному маршруту, зазначеному на безкоштовній карті міста (її можна взяти в туристичному інформаційному центрі біля головного залізничного вокзалу Копенгагена або в приміщенні вокзалу).
Серед місць, які запам'яталися Ані і Богдану, можна виділити Королівський сад — парк у старому центрі міста, який збирає на своїй території тих, хто любить насолоджуватися тишею і зеленню. Тут люблять проводити час не тільки діти зі своїми батьками, а й люди похилого віку, гуляючи по соковитій травичці і вбираючи в себе атмосферу спокою й умиротворення.

“Як тільки ми увійшли в парк, почули гучний веселий сміх натовпу. Пішовши на звук, ми побачили ляльковий театр. Старенький дідусь зі своїм помічником розважав дітей забавними й повчальними виставами просто неба, –розповідають автостопники. – Після відвідування саду наповнюєшся приємними відчуттями, адже так мило спостерігати за парою літніх людей, які гуляють, тримаючись за руку, або як закохані парочки сидять або лежать на покривалах, насолоджуючись бутербродами і компанією одне одного”.

Зате знаменита Русалонька — пам'ятник персонажу з казки Андерсена видалася мандрівникам не цікавою та нудною.
Пам'ятник, відкритий 100 років тому, розташований в порту Копенгагена. І хоча він настільки популярний серед туристів, розміри він має невеликі – 1,25 м заввишки. При цьому історія виготовлення його досить цікава. Її замовив син засновника пивоварні «Carlsberg», якому дуже сподобався балет за мотивами казки в Королівському театрі Копенгагена. Він просив прима-балерину, щоб вона була моделлю для статуї, але балерина вирішила непристойно позувати в оголеному вигляді, і скульптор використовував її як модель тільки для голови «Русалочки», а для фігури «Русалочки» позувала дружина скульптора.

“Коли ми почали шукати інформацію про цю пам'ятку, наткнулися на забавні факти про неї. Виявляється, статую облюбували вандали, і за 40 років їй раз відпилювали і викрадали голову і руку, багато разів її бруднили фарбою різних кольорів, один раз її підривали, кілька разів її одягали в хіджаб і паранджу, також на ній виявляли ліфчик і навіть приклеєний фалоімітатор!  – розповідають Аня і Богдан. – Коли Русалочку возили на виставку в Шанхай, щоб уникнути вандалізму, маршрут переміщення пам'ятника був засекречений, а на виставці вона перебувала під постійною охороною. Дивно, що такий непоказний маленький пам'ятник став предметом такої великої уваги засобів масової інформації, чим привернув в країну багато туристів. Це нам нагадало історію пісяючого хлопчика в Брюсселі”.

Та найбільше у столиці Данії мандрівників вразила кількість велосипедів.
“Навіть на вулицях Азії кількість двоколісних конячок набагато менша, ніж в Копенгагені. І хоча тут майже скрізь є велосипедні доріжки, іноді просто страшно пересуватися містом. Варто обережно йти по тротуару і переходити дорогу, щоб випадково не потрапити під колеса”, – застерігають хмельничани.

Данській велосипедній культурі стільки ж років, скільки існує велосипед. Копенгагенці користуються велосипедом з 1880-х років. Тоді це було найшвидшим і найпростішим способом пересування містом. На вулицях Копенгагена можна було пліч-о-пліч побачити городян всіх соціальних верств на велосипедах. Мати з сім'ї середнього достатку їхала додому з продуктами, директор банку сідав на велосипед по дорозі на роботу, і молодий ремісник їхав на велосипеді, перевозячи свою продукцію.

Після Другої Світової війни в 1950-х роках копенгагенці пересіли на автомобілі, та нафтова криза 1970-х років повернула популярність двоколісним коням. Сьогодні 50% копенгагенців пересуваються щодня на велосипеді. Більшість з них робить це круглий рік – навіть і в дощ, і в сніг. Цікаво, що в Копенгагені велосипедів на 40 тисяч більше, ніж жителів. Навіть більшість (63%) членів Датського парламенту їздять на роботу на велосипеді.

Розвиток інфраструктури – це не єдиний напрямок роботи Копенгагена зараз. У ці дні Муніципалітет Копенгагена відправляє 50 «карма-поліцейських» на велосипедні доріжки міста, щоб забезпечити підтримання гарної датської велосипедної культури і позитивної «вело-карми». Протягом двох тижнів вони будуть роздавати карма-тістечка велосипедистам, які гарно себе поводять і створюють позитивну «вело-карму».

Читайте також, як у данському містечку Орхус можна потрапити у Середньовіччя.