Чим Каталонія привертає увагу туристів

Той, хто цікавиться міжнародною політикою, знає, що останнім часом один з найбільших подразників спокою у Європі – Каталонія, автономна область Іспанії. Причина - в її прагненні відокремитися від Іспанії і створити свою державу: адже каталонці – це не придуманий «народ Криму» чи Донбасу, а окремий етнос, що живе на своїх споконвічних землях і має свою культуру, мову, історію. Попри політичні події, цей край й надалі привертає неабияку увагу іноземців. Адже володіє такими безцінними туристичними принадами, як столиця Каталонії - Барселона, узбережжя Коста-Браво, які щороку приваблюють сюди понад 16 мільйонів туристів. Нещодавно й ми через три години льоту з Києва приземлилися в Барселоні.

Весна в Каталонії

Каталонія на межі майже безсніжної теплої зими й небувало прохолодної і дощової затяжної весни була прозора й чиста. Прозора – бо щойно зазеленіла. А чиста – бо, на відміну від нашої країни, де перехід від зими до весни неминуче супроводжується купою сміття й пилюки в очі, тут чомусь немає ні того, ні іншого. Вітер в окремі дні дув 140 метрів за секунду й буквально зносив з дороги нашу взяту в Барселоні напрокат (25 євро за добу) «Ауді», та дорожнє полотно зоставалося чистісіньким, як і автомобіль. Хоч уздовж щляхів не було звичних для нашого ока лісосмуг, які покликані захищати дороги від снігу, вітру й пилу з поля, а мигтіли ідеально рівні гони пальметних яблунь, виноградних лоз, лісів (їх вирощують для промислових потреб), полів і городів. Усе це розташоване на земельних терасах.

Сторожова вежа в Каталонії. Фото автора.

Ландшафт у Каталонії горбистий, тож придатні для землеробства площі тут споконвіку вирівнювали й, щоб ґрунт не зсувався, «підпирали» кам’яними мурами – фосами: ну майже як у нас на Поділлі. «Майже» - бо в нас цих фос одна-дві до виднокраю. А тут може бути й до десятка. Це ж скільки праці треба вкласти, щоб зробити родючими кілька клаптиків землі! А їх таких – сотні гектарів. Жовто-червоних, з гірських порід – та врожайних. Надто там, де є зрошення. Де нема – культивують менш вологолюбні культури: оливки, до прикладу.

До речі, розповсюджена в нас думка про те, що імпортовані з Європи, з Іспанії в тому числі, яблука такі великі й гарні тому, що «напхані хімією», хибна. Просто продукція для продажу, а призначена для експорту особливо, зобов’язана відповідати суворим стандартам. От європейські фермери не лише нещадно відбраковують нестандартні плоди, а й роблять усе, щоб виростити якомога більше якомога кращих. Тому і яблуні в них «розіп’яті» на палях, і сітки захищають сади від птахів, і підживлення органічне настільки, що іноді в аграрних районах специфічний запах на кілометри.

«Свободу політв’язням!» - вимагають жовті стрічки по всій Каталонії. Фото автора.

Аграрний сектор займає переважно площі «материкової» Каталонії, далі від курортної приморської зони. В ньому працює всього 6% населення – зовсім небагато проти 44%, зайнятих у промисловості регіону, найбільше зосередженої в провінції Барселона, і 50%, які трудяться в сфері послуг. Базовими для економіки краю є приватні малі та середні – не більше 400 працівників – підприємства: їх тут понад 200 тисяч. Це навіч видно в сільській місцевості, де тут і там - фермерські садиби та угіддя. І краєвиди, і архітектура тут аскетичні порівняно з курортною прибережною зоною. Та ландшафт дуже мальовничий. Скрізь над горбистими видноколами - могутні частоколи вітряків: альтернативна енергетика складає в Каталонії понад 33%. Уздовж доріг тягнуться бетонні кювети, з гір спускаються також забетоновані жолоби для води, гірські відкоси сумлінно затягнуті міцною сіткою з «грузилом» - важкими металевими трубами – внизу. Дивуєшся не так чужій скрупульозності й ощадливості, як нашій недбалості й марнотратству. Адже ще недавно біля всіх наших доріг були кювети на узбіччі, якими стікала вода, не розмиваючи дорожнє полотно. Щоправда, це було ще за СРСР. Невже в Україні це зайве? Чи на «ямкових» ремонтах легше вкрасти?

Дороги в Каталонії гарні. Та каталонці вважають, що вони найгірші в Іспанії. Бо будували їх ще за диктатури Франко, а він бунтарську Каталонію, м’яко кажучи, дуже не любив. Однак наразі, зокрема, за кошти Євросоюзу, споруджуються найсучасніші магістралі – з тунелями крізь усі гірські хребти. Польові та гірські дороги, вкриті рівним жорстким покриттям – без колій і вибоїн. А міцність дорожнього полотна неабияк важлива, бо траси переповнені важковаговими автомобілями: економіка працює.

А в небі кружляють лелеки. Їх дуже багато в Каталонії. Недарма ж тут народжуваність переважає над смертністю: відповідно 11,1% і 9,1%. Та й тривалість життя серед найвищих у світі: 80 років.

Земне й небесне

У нас прийнято вважати, що довжина земного шляху людини визначена долею. Проте в європейців, і каталонців у тому числі, ця доля чомусь значно довша, ніж у нас. Мабуть, таки впливають на неї суто життєві умови й обставини. Ну, там середземноморська дієта, морське-гірське повітря і ще щось. Наприклад, здатність знати, шанувати й берегти свою історію. Вона прищеплюється буквально з колиски. Родини з дітьми ми стрічали на всіх популярних туристичних маршрутах – навіть там, куди, щоб добратися, треба долати якісь природні перешкоди.

Муніципалітет у Таррезі: з цього балкону першими в Каталонії 1 жовтня 2017 року скинули іспанський прапор. Фото автора.

Найперше місце, куди – звісно, після Барселони з її фантастичним і ще досі не завершеним Храмом Святого Сімейства архітектури знаменитого Гауді – поспішають туристи, це – Монсерратський монастир, духовний символ і релігійний центр Каталонії. Він - за півсотні кілометрів від Барселони. Його центр – статуя Чорної Діви з дитям Ісусом у прекрасному храмі. За легендою, її вирізьбив ще євангеліст Лука, а привіз до Барселони апостол Петро. Щоб уберегти святиню від маврів, її заховали в одному з гірських гротів і знайшли тільки в ІХ столітті. Чому вона чорного кольору, достеменно не може пояснити ніхто, хоча версій є чимало. Та приїжджають до Монсерратської Діви з усього світу. Кажуть, вона відгукується на різні прохання, та особливо допомагає жінкам, які не можуть завагітніти. Тому люди годинами стоять у черзі, щоб доторкнутися до священної статуї. А в храмі кілька священиків одразу сповідають охочих.

Так п’ють вино справжні каталонці. Фото автора.

В Каталонії дуже багато древніх фортець, монастирів і храмів, які є пам’ятками історії та архітектури і перебувають під охороною держави, хоч у більшості з них і досі відправляють служби – месси. Храми в містах теж переважно старовинні, величні й дуже великі. Та найдужче вразили нас сучасні фрески в храмі міста Тарреги, які місцева громада замовила художнику Джузеп Мінгелю і Карденьєс, і протягом 2004-2007 років він створив 360 квадратних метрів неймовірних муралів, де євангельські сюжети набули космічного розмаху й глибини.

А ще вразила інформація на дошці оголошень при вході - про доходи і витрати церковної громади протягом минулого року і минулого місяця. За все життя не бачила такого в наших релігійних установах.

У Каталонії, склалося враження, населення в масі своїй далеке від показної набожності, яка останнім часом така поширена в нас. Можливо, тому, що середньовічна інквізиція, найжорстокіша на теренах Іспанії, дала тут жару на багато століть наперед. Та, більш імовірно, ще свіжа пам'ять від тиску всього іспанського, католицизму в тому числі, під час правління диктатора Франко. Каталонці кажуть, що й зараз це тисне. Що породило стихійний спротив і, схоже, віддалило каталонців від релігії. Хоча в часи диктатури каталонська церква нерідко була хранителем національних традицій і навіть каталанської мови, яка тоді була заборонена і не вивчалася в школах. Зокрема, служби в Монсерратському монастирі завжди йшли каталанською.

«Женці, наш час настав!»

Ці слова з національного і офіційного гімну Каталонії, написані від руки на парканах, як революційний заклик, можна побачити в багатьох містах, містечках і селах Каталонії. Гімн створений на основі народної пісні з часу Війни женців – повстання в 1640-1652 роках проти іспанського короля, яке розпочалося з бунту барселонських селян. Сьогодні в Каталонії той самий настрій і той самий дух. Кожен, хто раніше бував тут, бачив національний прапор Каталонії – чотири червоних смуги на жовтому тлі - на багатьох будинках і балконах, у тому числі й біля муніципалітетів: так каталонці демонстрували свою національну приналежність. Нині населені пункти, надто в материковій частині краю, де переважає корінне населення, а не приїждже, буквально завішані національною символікою. На моє припущення, що, оскільки уряд її не забороняє, то, либонь, таки шанує національні почуття каталонців, співрозмовники іронічно всміхалися: «Он у Берджесі (містечко біля Жирони) поліція все познімала. Та вся Каталонія їм не по зубах».

Такі балкони – скрізь. Фото автора.

У невеликому – 19 тисяч мешканців – місті Таррега з балкону мерії 1 жовтня 2017 року першими в Каталонії скинули іспанський прапор: це показали всі центральні телеканали країни. А в кожній подібній установі, попри вельми значні повноваження каталонської автономії, обов’язково повинні бути в наявності прапор Іспанії і портрет іспанського короля. Не знаю, чи сьогодні там висить королівський портрет, а от державний прапор повернули на його місце на балконі. З написом поруч: «Державний прапор висить на цій мерії згідно з вимогою законодавства та на виконання постанови суду». А от в інших містах флагштоки біля органів місцевого самоврядування, де зазвичай майорять (зліва направо) знамена Каталонії, Іспанії і місцевий або (і) Євросоюзу, дуже часто наразі обходяться без іспанського державного символу. «Забруднився. Перуть, - розводять руками місцеві мешканці. – Так, уже півроку».

На узбіччях доріг, перилах мостів, дорожніх знаках, балконах, деревах, ліхтарях, стовпах, лацканах піджаків – одне слово, скрізь, де тільки можна їх прикріпити, - жовті стрічки. Це символ руху «Свободу політичним в’язням!», який охопив усю автономію. Хоча, чим ближче до Барселони, тим частіше трапляються й іспанські прапори на балконах. Що не дивно: в найбільших каталонських містах багато переселенців з бідніших іспанських провінцій, які масово переселялися в багату Каталонію в 1950-1970-х роках, коли вона активно індустріалізувалась.

Панадони – пісна страва зі шпинатом, родзинками та горіхами в тісті, яку віруючі каталонці їдять у п’ятницю-суботу перед Великоднем. Фото автора.

Слід сказати, що Іспанія наразі активно пропагує тему єдиної країни. Навіть у телешоу «Іспанія шукає таланти» до журі входять не французькі івани сосєдови, як це до війни в різних варіаціях на різних телешоу було в нас, а популярні артисти і телезірки з різних областей Іспанії, в тому числі і з Каталонії. Хоча це не заколисує каталонців. Навпаки, вважають вони, іспанські ЗМІ сьогодні повністю втратили об’єктивність щодо Каталонії: новини про неї на всіх телеканалах наче написані під копірку. І тим паче не відповідають дійсності розпачливі інформаційні повідомлення про втечу бізнесу з Каталонії тощо. Як і раніше, вона найпривабливіша для іноземних інвестицій (23% за минулий рік) і демонструє найвищий за всі останні роки – 19% - показник ВВП на душу населення.

А душа цього населення все одно прагне незалежності. Причому каталонці уникають збройних чи силових форм протесту. «Нам треба працювати, - кажуть ті з них, які відкрито називають себе іденпендистами (незалежниками). – Адже сьогодні нас тільки 47%, а на референдумі за незалежність потрібно хоча б 50% і ще один голос».

Місячна ніч над Середземним морем у Барселоні. Фото автора.

Що ще нас вразило в Каталонії, то це орли. Ці могутні птахи ширяли скрізь, пронизуючи синь небес потужними крилами. Виявляється, вони колись були тут дуже розповсюджені, а потім майже зникли. Та каталонці відродили їхню популяцію і зараз роблять усе, щоб кількість цих гордих птахів зростала й множилася. Приємно, мабуть, коли твоя рідна земля повниться силою.