Як хмельничанин дійшов пішки до Риму (ВІДЕО)

Майже дві тисячі чотириста кілометрів пройшов 43-річний хмельничанин, викладач і перекладач італійської мови Іван Лишик, подолавши шлях від рідного міста до Риму. Його маршрут проходив шістьма країнами – Польща, Словаччина, Австрія, Угорщина, Словенія та Італія. Мандрівник щодня долав, в середньому, 40-45 кілометрів. Загалом провів 71 день в дорозі – з них 66 ночей спав у наметі посеред лісу чи поля. Йшов автошляхами, керуючись вирваними сторінками з атласу автомобільних доріг Європи і військовим компасом. З собою на плечах Іван ніс 40-кілограмовий рюкзак з усім необхідним, щоправда, згодом багаж «схуд» до 25 кілограмів.

Чому вирішив здійснити таку тривалу та виснажливу мандрівку, як готувався та що почерпнув для себе у подорожі, Іван Лишик розповів сайту «Є».

«Другого липня я вийшов з Хмельницького і завершив свою подорож десятого вересня в Римі. Піти у похід мене спонукало дві причини. Сто один рік тому, у 1918 році, мій прадід, теж Іван, беручи участь у Першій світовій війні, був поранений і вилікуваний у Римі. Звідти його відпустили додому, і він пішки подолав приблизно 1 300 кілометрів, ідучи з північної Італії до Львівщини, звідки він родом. Це мене надихнуло, я собі сказав, а чи я не гідний нащадок мого предка? – говорить хмельничанин. - Друга причина – особиста. Я жив у наметі, спав у спальному мішку в лісах, полях, горах. Пройшов шість країн, четверо гір. Я був позбавлений зони комфорту, зручностей. При мені був тільки військовий котелок алюмінієвий, щоб приготувати їсти, одна ложка. Щоб зрозуміти певні речі, які стосуються інших країн, я спостерігав і спілкувався з місцевими жителями сіл, міст різних конфесій, національностей. Це все я порівнював з мисленням, поведінкою середньостатистичного українця».

У мандрівці хмельничанин керувався не навігацією на телефоні, а картою автомобільних доріг. Фото: автора

Не маючи за плечима військового досвіду, професійної спортивної діяльності, Іван до своєї мандрівки готувався завчасно. «Спочатку я готувався духовно і психічно. Якщо ви не позбавитеся ваших сумнівів і страхів, ви не дійдете до поставленої мети. І лише потім фізично. Я зробив два пробні виходи пішки, щоб зрозуміти, в якому взутті краще йти, як що нести», - ділиться чоловік.

Вперше хмельничанин вирішив спробувати свої сили у березні. Щоб привітати свою маму зі святом 8-го березня, мандрівник пройшов 42 кілометри. Йшов у військових черевиках, однак вони виявилися твердими і незручними для походу. Тож додому Іван повертався вже автобусом. Повторивши спробу на Великдень, у страсну п’ятницю, чоловік вийшов з Хмельницького і дійшов до Дністра, подолавши відстань у 130 кілометрів за три з половиною дні. Цього разу в іншому взутті.

Читайте також: Хмельницький мандрівник перетнув половину світу за добу.

Фізично до походу готувався два місяці. Знаючи, що рюкзак буде давити на плечі, хмельничанин підкладав твердий поролон під шлейки і по кілька разів на день ходив з ним підтягуватися на перекладину. Також віджимався від підлоги та займався на брусах.

«У мандрівці півтора місяці я йшов лише в сандалях. У кросівках було спекотно. Коли я проходив вздовж Адріатики, там була спека неймовірна. Іноді було до 41 градуси. Останні два тижні я йшов з діркою у взутті, розміром у п’ять копійок. Щоб не тиснуло у ногу, я підкладав твердий поролон. Я не купував нову пару сандалів, хотів максимально позбутися комфорту. У мене є одне взуття і якось я маю дійти до кінцевої мети».

Спочатку рюкзак мандрівника важив сорок кілограмів. З таким багажем він міг долати 30 кілометрів за день. Коли вага рюкзака зменшилася до 25 кілограм, хмельничанин міг пройти 40-45 кілометрів в середньому щодня. «Тричі у мене були випадки, що за день я йшов довше – проходив 64-70 кілометрів і останній перехід був – 74 кілометри», - додає він.

У селах і містах, якими проходив, Іван надовго затримувався. Фото: Івана Лишика

Найбільше, каже мандрівник, дорогою ним цікавилися жителі Словаччини. Запитували, куди йде та для чого. Інколи автомобілісти пропонували допомогу, однак мандрівник все ж продовжував йти пішки.

«Протягом походу було п’ять зустрічей з дикими кабанами. Кабан, якщо не поранений, і це не період спарювання, здебільшого тікає від людини. Тому все закінчилося щасливо, хоча ноги кілька разів хололи, - згадує чоловік. - З людьми був цікавий випадок. В Словаччині близько першої ночі я йшов на заправку, щоб набрати води. Я випадково побачив близько двохсот циган, незадоволених, агресивно налаштованих. Я був напружений, але все закінчилося благополучно. Якось ледь не наступив на змію метрову».

Читайте також: Подорож Океанією - зеро лави, виверження вулкану та первісні племена.

У Рим мандрівник дійшов десятого вересня увечері. Там пробув три дні, затримавшись у товариша. Згодом автобусом добрався в північну Італію, де ще один день погостював в знайомого італійця, і повернувся в Україну автобусом.

Ночував під час мандрівки хмельничанин у наметі в лісах та полях. Фото: Івана Лишика

Як зізнається Іван Лишик, за весь час мандрівки витратив 740 євро. Тепер планує свої наступні походи: «Я хочу випробувати свої сили. Планую спробувати, скільки людина може пройти за 24 години. Кілометрів 100-120 з рюкзаком, вагою не більше двадцяти кілограмів. А щодо подорожей, то наступного року жодної Європи, - говорить він. - Подорожуватиму Україною по Дністру на веслах, човном надувним. Дністер тягнеться близько 1 300 кілометрів, аж в Чорне море. Приблизно 40-45 кілометрів вдень я теж зможу долати».

У майбутньому хмельничанина цікавить мандрівка до Скандинавських островів. Говорить, що близький йому дух вікінга. Тож планує пройти маршрут вдвічі довший, у порівнянні з походом в Рим.

Додому у Хмельницький Іван повертався вже автобусом. Фото: Івана Лишка