Об’єднання територіальних громад: чи бути реформі в окремо взятому районі?

Новий для України процес об’єднання територіальних громад зачіпає інтереси багатьох сторін — представників виконавчої влади, селищних голів та простих пересічних жителів. Природно, що проходить він непросто й викликає багато побоювань та протиріч. Не стала винятком і Теофіпольщина, у якій питання територіальної реформи залишається відкритим ще з 2015 року.

«Думки депутатів, голів фракцій та селищних рад розбіглися»

Голова Теофіпольської районної ради Андрій Петринюк підтримує реформу місцевого самоврядування й усіма силами намагається прискорити її впровадження в районі.

«Я неодноразово запрошував до нас спеціалістів, які розповідали про плюси та мінуси об’єднання громад, — каже Андрій Васильович. — Збирали ми і сільських селищних голів, вислуховували кожного, аналізували проблеми, із якими вони стрикаються. Також створювалися ініціативні групи, які їздили переймати досвід у Волочиськ та Стару Синяву. Десь ситуація краща, десь гірша. Судячи з того, що ми побачили, успіх реформи напряму залежить від людей, від команди однодумців і, безпосередньо, очільника громади. Думки депутатів, голів фракцій та селищних рад розбіглися й тому досі питання щодо об’єдання є відкритим. Не можу з впевненістю сказати, що реформа призведе до миттєвого покращення. Але переконаний, що гірше, ніж є, не буде. Зрозуміло одне — нас вона не мине. Гадаю, що інертність та зволікання можуть дорого коштувати Теофіпольщині, адже територія району з часом може бути розділеною між сусідніми районами, а не так, як ми самі того хочемо».

За словами Андрія Васильовича, він написав не одного листа до голови селищної ради Теофіполя Валентини Губіної.

Чиновник закликає, щоб вона ініціювала скликання сесії чи провела громадські обговорення щодо питання об’єднання.

Чому Валентина Антонівна зволікає — не вдалося з’ясувати і нашим кореспондентам, оскільки пані голова відмовилася роз’яснити нам ситуацію.

«Наразі я ще не готова коментувати це питання, оскільки одноосібно нічого не вирішую, — сказала у телефонній розмові голова селищної ради. — Поки немає рішення сесії, робити якісь заяви вважаю недоречним. У нас є депутати, і лише опираючись на їхнє рішення та думку, я робитиму якісь заяви».

«Я за одну сильну й спроможну об’єднану громаду»

«Маю надію, що до наступної весни 80% сіл району об’єднаються в Теофіпольську громаду, — висловлює свої сподівання пан Петринюк. — Так, є багато роботи, потрібно провести вибори, інвентаризацію, передачу повноважень. Адже старостів на місцях обиратимуть члени громади. Це відповідальний крок. Населення через своїх представників у виконкомі матиме реальний вплив на формування бюджету та спрямування його видатків. На мою думку повина бути одна громада, але сильна та спроможна. До плюсів такого рішення слід віднести те, що об’єднаються ресурси, й ми зможемо розвивати ту чи іншу територію, адже 60% податку на доходи фізосіб залишатиметься на місцях. Всі селища матимуть відносну фінансову незалежність, а саме кошти на власний розвиток».

Підтримує ініціативу голови районної ради і сільський голова Шибеної Василь Гринюк. Він також вважає, що реформа доречна і на часі.

«Це не лише моє бачення, але й думка практично всіх сільських голів району, — каже Василь Петрович. — Щоправда, слід дещо коригувати та підправляти. До прикладу, хотілося б, щоб перед тим, як проводити якісь реформи, представників громад десь збирали й запитували, чим саме живе село чи селище, які нагальні проблеми турбують його мешканців. Нам тут на місцях видніше, ніж їм там згори. Об’єднання потрібне передусім людям. Нині ми годуємо раду, адміністрацію, усілякі управління тощо. Щорічно на їх утримання йде близько мільйона бюджетних коштів. Коли об’єднується громада, ці всі структури спрощуються, і 60% фінансування йде напряму в громаду. Є звісно мінуси. До прикладу, якщо школа не набирає певну кількість учнів, знижується її ступінь. Проте, якщо в школі немає дітей, то немає сенсу її утримувати. В нашому Теофіпольському районі доцільніше робити одну громаду. Адже демографічна ситуація така, що населення щорічно зменшується».

«Боюся, що користі від об’єднання не буде!»

Деякі сільські голови не підтримують реформу, оскільки хвилюються, що всі кошти акумулюватимуться лише на «центральному офісі», а віддалені села залишаться без фінансування. Так, до прикладу, вважає сільський голова Великого Лазучина Анатолій Козак.

«Вважаю, що впровадження територіальної реформи не принесе селянам користі. Я проти об’єднання, оскільки маю побоювання, що розвиватися будуть лише ті громади, які розташовуються ближче до центру. А віддалені й бідніші села обділятимуться увагою. Школи та садочки закриються. Не знаю, правильна моя позиція чи ні, але таке моє бачення. В нашому селі наразі є ще клуб, садочок, школа. Є декілька інвесторів, які орендують у нас землю. Завдяки їм ми й утримуємо ці заклади. Живемо потихенько. Дуже шкода буде, якщо через реформу зруйнується те, що нам вдалося зберегти. Ми з депутатами їздили переймати досвід у новостворені громади й мали змогу переконатися, що гарно розвиваються ті, які були економічно розвинутішими. Ті ж, які раніше були не надто сильними, жодної користі від об’єднання не отримали», - каже Анатолій Козак.

Проте Андрій Васильович переконує, що такі побоювання безпідставні, оскільки всі старости будуть у виконкомі й напряму зможуть впливати на його рішення. Від кожного села до виконкому має пройти депутат, і всі важливі рішення щодо функціонування громади вирішуватимуться шляхом голосування. «Селян турбує бюрократична складова, вони хвилюються, що доведеться їхати у центр, аби отримати банальні довідки, — ділиться пан Петринюк. — Проте це не так. Чимало послуг надаватимуться старостами на місцях — вони і прийматимуть документи від населення, й відвозитимуть їх у компетентні інстанції. Тому з цього приводу хвилюватися не варто».

«Теофіпольщина завжди була в авангарді всіх новацій»

«Ми хотіли об’єднатися ще в 2015 році, й уже тоді я підтримував цю реформу, — каже Гаврилівський сільський голова Василь Гандовський. — Звісно, ми трішки остерігаємося, але гадаю, що вона піде селам на користь. За умови, що ті кошти, які надходитимуть, правомірно розподілятимуться. Дуже важливо, щоб було фінансування освіти, медицини, водопроводів, доріг тощо».

«За планом у нас прописано створити дві громади — Базалійську та Теофіпольську, — розповідає Андрій Петринюк. — Але це фінансово необгрунтовано. В Базалії доведеться створити свою поліцію, податкову, пенсійне управління тощо. Але ж у нас немає ким керувати тими підрозділами, які існують в Теофіполі. То, може, краще за ті кошти поробити дороги, освітлення для людей. При гарному дорожньому сполученні в нашому районі швидка за 30 хвилин доїде в будь-який його куточок. Теофіпольщина завжди була в авангарді всіх новацій. Можна сказати, що ми маємо репутацію першопроходців. Так, район один із перших в Україні газифікувався та провів земельну реформу. Тут завжди була команда однодумців, які покладали всі сили на розвиток краю. Нині ж до влади прийшла молодь, думки якої різняться, немає вже тієї єдності, як раніше. Звідси й зволікання та невпевненість у своїх силах».