Новини читачів

У разі порушення процедури банкрутства підприємства одним з найважливіших питань може стати можливість звільнення працівників. Звільнення можливе на будь-якій з стадій процедури банкрутства. У статті 47 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон) зазначено, що звільнення працівників боржника може здійснюватися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна.
Так, „звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації”, відноситься до засобів відновлення платоспроможності боржника відповідно до частини другої статті 29 Закону. У тій же статті зазначено, що у разі, якщо планом санації передбачено звільнення працівників, праця яких не може бути задіяна під час його виконання, керуючий санацією до моменту передбачуваного звільнення повинен подати до первинної профспілкової організації відповідну інформацію, а також провести консультації з профспілками щодо вжиття заходів запобігання звільненню, обмеження кількості звільнених працівників до мінімального або пом’якшення наслідків будь-якого звільнення.
Відповідно до статті 41 Закону з дня визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.
Вищезазначене звільнення здійснюється на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Згідно з цим пунктом трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці. Якщо звільнення є масовим (критерії масовості визначені в статті 48 Закону України „Про зайнятість населення”), роботодавець повідомляє про заплановане звільнення службу зайнятості.
При припиненні трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку. Згідно зі статтею 41 Закону виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута проводиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту. Статтею 45 Закону встановлено, що з коштів, отриманих від продажу майна банкрута, передусім виконуються різні зобов’язання перед працівниками.
Важливо, що законодавство не забороняє роботодавцю та працівникові, протягом періоду повідомлення працівника про майбутнє звільнення, припинити трудовий договір на іншій підставі (наприклад, за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України). Однак, потрібно враховувати, що, за винятком випадку ліквідації роботодавця, згідно зі статтею 42 КЗпП України працівник, з яким трудовий договір розірвано на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, якщо колишній роботодавець приймає на роботу працівників аналогічної кваліфікації.