Новини читачів

Успадкування земельної ділянки сільськогосподарського призначення іноземними громадянами чи особами без громадянства.
Право власності на землі фізичних осіб іноземців та осіб без громадянства регулюється Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Так, згідно з ч. 2 статті 81 ЗК «Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності». Відповідно до ч.3 згаданої статті підставами набуття земельної ділянки несільськогосподарського призначення є: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.
Інша правова позиція передбачена законодавством України щодо земель сільськогосподарського призначення, до яких належать: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільгосппродукції, землі тимчасової консервації тощо.
Відповідно до ч.5 ст. 22 ЗК «Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам». Однак, землі сільськогосподарського призначення можуть бути прийняті іноземцями чи особами без громадянства у спадщину з обов’язковим відчуженням їх протягом року( ч.5 ст.81 ЗК). У випадках коли земельна ділянка не відчужена, право власності на неї іноземців та осіб без громадянства припиняється (п. «е» ч. 1  ст. 140 ЗК). Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк є підставою для примусового припинення права власності та здійснюється виключно в судовому порядку (п. «д» ч. 1 ст. 143 ЗК).
Виникає питання, яким чином може бути відчужена земельна ділянка, якщо п.15 Перехідних положень Земельного кодексу встановлений мораторію на продаж сільгоспземель (продовжений до 1.01.2019 року законом України Про внесення зміни до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України). Особливості застосування норм Земельного кодексу щодо права власності на землі сільськогосподарського призначення іноземних громадян та осіб без громадянства роз’яснив Вищий спеціалізований суд України  з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 16.01.13 р. № 10-71/0/4-13 (далі – Лист ВССУ ).
Зокрема, у згаданому Листі роз’яснено, що оскільки умови ч.5 ст.81 ЗК є імперативними, то на іноземних громадян чи апатридів не поширюється дія мораторію на відчуження прав на землі сільськогосподарського призначення. Тому логічно, що таке відчуження можливе шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, обміну, інших цивільно-правових договорів.
Також у Листі чітко визначено, коли починається відлік часу для добровільного відчуження. А саме: «Ураховуючи те, що право власності відповідно до статті 125 ЗК виникає після одержання спадкоємцем земельної ділянки документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то обчислення річного строку "добровільного" відчуження слід починати від часу одержання іноземним громадянином чи особою без громадянства державного акту на право приватної власності на земельну ділянку»( Лист ВССУ).
Тобто спочатку іноземець чи особа без громадянства повинен прийняти спадщину у строки та в порядку, які регламентовані Цивільним кодексом України. Зауважимо, що процедура оформлення спадкування іноземцями та особами без громадянства не відрізняється від процедури спадкування, визначеної для громадян України. Нагадаємо, що загальний термін на прийняття спадщини встановлено відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України у 6 місяців і розпочинається з дня відкриття спадщини(смерті спадкодавця). Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно згідно ст. 1298 Цивільного кодексу України видається після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які своєчасно прийняли спадщину (подача заяви про прийняття спадщини чи спільне сумісне проживання на момент смерті спадкодавця), жодними строками не обмежується, і звертатися за одержанням свідоцтва про право на спадщину можна будь-коли після закінчення шестимісячного строку.
Після отримання свідоцтва спадкоємцю необхідно зареєструвати свої права на успадковане майно. Для реєстрації права щодо земельної ділянки він може звернутися: або до держреєстратора або до нотаріуса. Підтвердженням держреєстрації є Витяг з Державного реєстру щодо права власності (далі – Витяг).
Отже, відлік річного строку для добровільного відчуження земельної ділянки починається з часу отримання права на неї, тобто отримання Витягу. І якщо спадкоємець-іноземець, який прийняв спадщину, вирішив отримати свідоцтво про право на спадщину колись пізніше та відповідно пізніше отримати право власності фактично відчуження успадкованої земельної ділянки, в тому числі і примусове, може бути відстрочено, чи то «відкладене у довгий ящик»
Виникають питання, що робити із земельними ділянками, які перебувають в оренді.
Оскільки, особа-спадкоємець не може розпоряджатися успадкованою земельною ділянкою, якщо не зареєстрував право власності щодо неї, відповідно, не може укласти додаткову угоду, поновити договір оренди, тощо. Крім того, спадкоємець-іноземець може розпоряджатися успадкованою землею лише протягом року з дня отримання Витягу. Тому орендар та орендодавець-іноземець можуть поновити договір оренди протягом строку, визначеного для «добровільного відчуження» земельної ділянки. При цьому, укладення додаткової угоди про поновлення строку оренди на термін більше року, не звільняє спадкоємця-іноземця від обов’язкового відчуження земельної ділянки, з огляду на імперативність ст.81 ЗК. Після добровільного або примусового відчуження іноземцем права на таку земельну ділянку ( як і у випадку прийняття ним спадщини, але не оформлення права на спадкове майно) орендар має право використовувати земельну ділянку протягом визначеного договором часу, оскільки, відповідно до ст. 32 Закону № 161 «Про Оренду землі « Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі».
Також,відповідно до ст 9. Закону «Про оренду землі» орендар має переважне право на купівлю цієї землі, якщо законодавство передбачає його право мати у власності земельну ділянку. Якщо орендар відмовляється від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки, то до нового власника такої ділянки переходять права та обов’язки орендодавця за договором оренди цієї ділянки. Тобто орендар має право продовжувати користуватися такою ділянкою до закінчення строку дії договору оренди.
Як зазначається в Листі ВССУ №10-71 «Примусове відчуження здійснюється виключно на підставі відповідного судового рішення. При цьому позивачем у справах про примусове відчуження іноземцями чи особами без громадянства успадкованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути відповідні органи прокуратури в межах повноважень, визначених законодавством України».
Ініціювати звернення може Департамент Державного земельного кадастру (його структурні підрозділи), на які покладено здійснення відповідного державного контролю та забезпечення реалізації державної політики сфері земельних відносин, органи місцевого самоврядування, якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, районні адміністрації, якщо земельна ділянка за межами населеного пункту або прокуратура за власною ініціативою, якщо їй став відомий факт порушення.