Новини читачів

Європейський суд з прав людини як інструмент захисту прав людини
Європейський Суд з прав людини (далі - Суд) було засновано в 1959 році, відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), з метою забезпечення дотримання державами-учасницями їхніх зобов’язань.
Україна ратифікувала згадану Конвенцію 17 липня 1997 року, а вже 11 вересня того ж року вона набула чинності. Відтоді цей документ є частиною законодавства нашої держави й має застосовуватися нарівні з іншими нормативно-правовими актами, а рішення Європейського суду з прав людини підлягають прямому виконанню на національному рівні. 23 лютого 2006 року був прийнятий Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», який гарантував, що рішення Суду є обов’язковим для виконання Україною.
Звернутися до Суду може кожна особа, яка вважає, що її право, гарантоване Конвенцією та протоколами до неї, порушено, а національна система не змогла його відновити. Для того, щоб скарга до Суду не була визнаною неприйнятною, потрібно дотримуватися наступних критеріїв:
• Скарга повинна стосуватися порушення одного із прав передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
• Заявником повинні бути вичерпані всі внутрішньодержавні засоби захисту свого права, і, насамперед, судові засоби такого захисту. Для України - це проходження заявником першої, апеляційної та касаційної інстанцій суду.
• Скарга повинна бути подана не пізніше ніж через 6 місяців після остаточного розгляду питання судом. Цей термін відновленню не підлягає.
• Скаржитися можна тільки на ті порушення, які мали місце після дати ратифікації Конвенції державою. (Україна – 17.07.1997 року)
• Скарги, що направляються до Європейського суду, повинні стосуватися подій, за які несе відповідальність державна влада. Скарги проти приватних осіб, організацій Судом не приймаються до розгляду.
Сьогодні Україна перебуває на четвертому місці за кількістю справ, які перебувають на розгляді у Суді. Зокрема, станом на 1 січня 2018 року, в провадженні Суду перебувало приблизно 7100 скарг, у яких фігурує Україна, і половина з них пов’язані з російською агресією. У першій трійці опинилися Туреччина (7500), Росія (7750) та Румунія (9900). Рік тому Україна обіймала перше місце за кількістю справ, тоді на розгляді перебувало понад 18 тисяч скарг на нашу державу. Причиною зниження кількості скарг пов’язане із безпрецедентним рішенням у справі "Бурмич та інші проти України", за яким Суд викреслив зі свого реєстру понад 12 тисяч скарг на Україну про системне невиконання рішень національних судів, передавши їх розгляд у Комітет Міністрів Ради Європи.
Важливим для української правової системи стало рішення Суду у справі «Юрій Іванов проти України» від 15.08.2009 року, яким було констатовано системне порушення Україною вимог статті 6 Конвенції, а саме - тривале невиконання внутрішньодержавних рішень судів, та статті 13 Конвенції – відсутність ефективних засобів правового захисту. У рішенні було наголошено, що слід невідкладно запровадити конкретні реформи в законодавстві та адміністративній практиці України для приведення їх у відповідність до висновків Суду в цьому рішенні та до вимог ст. 46 Конвенції. При цьому, Суд залишив за Комітетом Міністрів Ради Європи право визначити, який саме шлях подолання зазначених проблем був би найдоцільнішим, та вказати той чи інший загальний захід, який має вжити держава-відповідач. Саме на виконання цього рішення у 2012 році було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а у 2016 році – Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів» та Закон України «Про виконавче провадження».
У справі «Бурмич та інші проти України» Суд об’єднав подані п’ять заяв та 12143 заяви, що надійшли пізніше та знаходилися на розгляді. Постановив, що ці заяви необхідно розглянути згідно із зобов’язаннями, викладеними в пілотному рішенні, яке було прийнято по справі «Іванов проти України» та вирішив, вилучити ці заяви з реєстру та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їхнього опрацювання в межах заходів загального характеру, визначених у пілотному рішенні.
На виконання зобов’язань, покладених на Україну пілотним рішенням Суду «Юрій Іванов проти України», та з метою вирішення проблеми тривалого виконання рішень внутрішньодержавних судових органів, було розроблено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 (далі - Порядок). Згідно Порядку, на органи державної виконавчої служби покладено повноваження щодо реєстрації рішень, боржниками за якими є особи, визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року у Реєстрі рішень, виконання яких гарантується державою. Крім того, державна виконавча служба забезпечує ведення обліку таких рішень, інвентаризації заборгованості за цими рішеннями та їх передачу до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 8 Порядку, рішення розподілялись в порядку наступної черговості погашення заборгованості:
перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника;
друга черга - рішення, пов’язані з трудовими правовідносинами;
третя черга - інші рішення.
Станом на 01.12.2018 року по Хмельницькій області до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, внесено 21 931 рішень.
До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів передано 21 272 рішення на загальну суму 39 454 103 грн., з них виконано на суму 13 965 916 грн. по 5283 рішеннях першої черги.
За останні 3,5 роки Міністерство юстиції України повністю погасило борги перед українськими громадянами за рішеннями Європейського суду з прав людини, більшість з яких були ухвалені у період з 2008 по 2013 роки. Починаючи з 2014 року, вперше за роки незалежності, Міністерство юстиції почало масштабну роботу з врегулювання такого роду справ.