Новини читачів

Генерал Гордійчук "переміг", генералісуміса Суворова !

На подвір'ї ліцею, навпроти головного корпусу Київського військового ліцею імені Івана Богуна з 1974 року стоїть пам'ятник Олександру Суворову. Видатному російському воєначальнику, уособленню (як це подається радянською історією) непереможності російської зброї. Чому тут стоїть Суворов, а не Богун, ім`ям якого названо ліцей.
Це питання поставив і Ігор Гордійчук.
Давайте подивимось хто ж такий Суворов …
Російський полководець безпосередній учасник придушення Коліївщини ‒ козацько-селянського повстання на Правобережній Україні 1768‒1769 років, під керівництвом Суворова 1778 року відбулася насильницька депортація з Криму до тодішньої Азовської губернії Російської імперії понад 30 тис. кримських християн (греків і вірмен), внаслідок якої загинуло близько половини переселенців.
Суворов безпосередньо причетний до винищення частини ногайців ‒ народу, який у XVIII ст. населяв землі Північного Причорномор’я – території південних областей сучасної України.
У 1794 р. очолюваний Суворовим російський каральний корпус придушив польське визвольне повстання на чолі з Т. Костюшком.
З «героїчного» пантеону Російської імперії ґлорифікована історична постать та культ Суворова були успадковані радянською пропагандою. У ході Другої Світової війни в липні 1942 р. указом Президії Верховної Ради СРСР було засновано орден Олександра Суворова ‒ один з трьох спеціальних «полководницьких» орденів (разом з орденами Кутузова та Олександра Невського), яким нагороджувалися винятково «командири Червоної Армії за видатні успіхи у керуванні військами…»
Відповідно до постанови Ради Народних Комісарів СРСР № 901 від 21 серпня 1943 р. «Про невідкладні заходи з відновлення господарства в районах, звільнених від німецької окупації» були створені спеціалізовані військові училища, які тоді ж отримали свою назву на честь Суворова О. В. ‒ «суворовські». Фактично, це було відродження та успадкування традицій військово-навчальних закладів «кадетського» типу Російської імперії.
Імперські традиції навчально-військових закладів «суворовського»/«кадетського» типу відновлено у сучасній Російській Федерації, де у системі Міністерства освіти РФ, Міністерства оборони РФ, Федеральної служби безпеки РФ функціонує широка мережа таких закладів з метою підготовки «несовершеннолетних граждан к служению Отечеству на гражданском и военном поприще».
Таким чином, подальше існування на території військових навчальних закладів пам’ятників, пам’ятних знаків, що ґлорифікують О. Суворова, а також офіційне/неофіційне використання у назвах навчальних закладів «суворовських/кадетських» найменувань апелює винятково до історико-ідеологічної, навчально-виховної та військової спадщини Російської імперії, СРСР, Російської Федерації, не притаманне власне українським національним освітньо-виховним та військовим традиціям та не відповідає Українській Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді.
Ось тому знесення пам'ятника, в якому увічнено імперського генералісимуса з суперечливою репутацією, було занесено в перелік пріоритетів нового керівника. Але хто б міг подумати, що саме ця війна із бюрократами та радянськими військовими пенсіонерами, щільно інтегрованими у всілякі сучасні «кадетські братства» РФ, буде для героя українсько-російської війни найважчою. Три роки тривала боротьба Ігоря Гордійчука та патріотичної громадськості за право демонтажу пам'ятника.
Ігор Гордійчук зазначив – «Триває війна за нашу свободу і незалежність. Ми не можемо миритися з тим, що пам'ятники Суворовим, Жуковим, Сталінам та іншим катам українського народу загалом перебуватимуть на території України".
Також потрібно подякувати за особисту підтримку Ігора Гордійчука, Віце-прем'єр-міністру В'ячеславу Кириленку.