Новини читачів

Позбавлення батьківський прав: аналіз законодавства, практичні аспекти та проблемні питання
На сьогодні все частіше мають місце випадки позбавлення батьківських прав одного із батьків, або навіть і обох батьків за порушення ними прав дитини та неучасть у їх вихованні. Непоодикомими стають і випадки, коли один із батьків прагне позбавити іншого батьківських прав через байдужість до дитини і перешкоджання у здійсненні іншим із батьків його обовязків щодо дитини. При цьому, така процедура є складною і вирішується виключно судом із залученням органу опіки та піклування.
Визначення поняття позбавлення батьківських прав міститься в Постанові Пленуму Верховного Суду України 3 від 30.03.2007р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав, відповідно до якої позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обовязків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, обєктивного зясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоровя без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обовязками. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання дає дитині право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а у разі досягнення дитиною чотирнадцяти років звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду. Якщо дитина ще не досягла 14-річного віку в її інтересах таке звернення до суду може бути ініційоване одним із батьків, опікуном, піклувальником, особою, в сімї якої проживає дитина, заклад охорони здоровя, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.
Також згідно з ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 258 Сімейного кодексу баба, дід, сестра, брат, мачуха, вітчим мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних осіб (внуків тощо) до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Частиною 1 статті 166 СКУ визначені правові наслідки позбавлення батьківських прав. Так, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обовязків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сімям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, повязаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Крім того, 17 травня 2016 року Верховною Радою було ухвалено Закон України Про внесення змін до Сімейного кодексу України (щодо невідворотності обов'язку утримувати дитину особами, які позбавлені батьківських прав). Законом із статті 166 Кодексу виключається положення, згідно з яким одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Разом з тим, законом встановлюється, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобовязує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду. Крім того, відтепер розмір аліментів не може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, за заявою батьків, уповноваженого територіальної громади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває дитина, та за згодою органу опіки і піклування.