На вихідні – «бурпі» і на талії - мінус 6! | Новини Хмельницького "Є"

Другий місяць моїх тренувань розпочався в гарному настрої. Вага, щоправда, «зависла» на позначці 63-63,2 кілограми і не дає мені видихнути вже тиждень.

Тренер мене заспокоює, бо це і є, з моїм зростом, ідеальна вага. Та це аж ніяк не привід розслаблятися: і далі продовжуємо зменшувати об’єми талії, стегон, сідниць, бо там все ще пухкенько. Водночас підкачуємо м’язи. Тож в ідеалі вага буде така сама, але жиру менше, а м’язи міцніші, важчі. Але до цього мені ще працювати і працювати.
Тренер мені потроху збільшує навантаження. Розминка на біговій доріжці – вже 2 кілометри. Як правило, встигаю пробігти за 12,5 хвилин. Біцепс стегна качаю з вагою в 20 кілограмів. Щоправда, дається мені це дуже важко. Аби зміцнити м’язи на ногах роблю випади з гантелями, присідання із грифом від штанги на плечах. Глибокі присідання з гирею добре «прокачують» сідниці. Ну про присідання скоро можна буде писати дисертацію. Їх – сила-силенна видів. Тут мій тренер Віталій – ас: якщо моя банальна уява зводилася лише до простенького «сіли-встали», то він придумує мені такі варіанти, що о-го-го! Зате потім відчуваєш кожен м’яз! І це так приємно! Литки вже зовсім не схожі на (соромно вимовляти, але ж мушу) на… холодець, а більш підтягнуті. Тому отримую задоволення від того, що роблю, інакше мої тренування вже давно б зійшли нанівець!

«А чи не надто все в неї просто?» - скаже хтось, прочитавши. Ні, насправді, зовсім не просто. Чого гріха таїти. Буває така лінь обіймає! І тримає, але пручаюся і йду до тренажерки. Буває купа справ, робота, дім, але мушу організуватися так, щоб встигнути… Три заняття за місяць я пропустила… Діти похворіли і я треба було сидіти з ними вдома. Тоді таке відчуття, що кожне пропущене тренування – сто кроків назад. Настрій падає, думаєш – ну ось і все… Пора зробити собі пару бутербродів з ковбасою і хай воно горить все синім вогнем… принаймні, я ж не сто кіло важу…
Але поганючі думки розвіює тренер. Він – моя совість))) Розписав комплекс вправ для дому і вже чекає, що я відпишу як і що виконала. А вдома займатися, чесно кажучи, важко. Нині я вже знаю, що тут головне дотримуватися двох простих правил. Перше - не відтягувати тренування на вечір. Краще зробити і жити до кінця дня з думкою, що ти таки герой, аніж постійно мучитися згадками, що «ох, це ще тренуватися треба…» І не влаштовувати з тренувань виставу для рідних. Краще самому, в окремій кімнаті, подалі від допитливих «а чому так, а чому не так?». Бо хтось почне роздавати свої поради, а хтось сприйматиме це як гру: як тільки я ставала робити планку – малий біг покататися на конику)))) Але я тренувалася чесно. Хоч це було далеко від ідеалу, і далеко від того, як це робиш під наглядом тренера. Але принаймні вага, яку я скинула, за цей час не повернулася.
Тепер на вихідні вдома я теж влаштовую невеличкий кроссфіт. Таке собі домашнє завдання від тренера. Це класнюче «бурпі» - рекордсмен серед вправ по спалюванню калорій: суміш віджимань і стрибків. Під час «бурпі» працюють відразу всі основні групи м'язів – ноги, прес, руки. Тож якщо не лінуватися, з «бурпі», можна запросто худнути і тримати себе у чудовій формі.