ye-logo.v1.2

Новорічні свята по-хмельницьки у В’єтнамі

Суспільство 2704
Фото: з архіву мандрівників

«Проскурівський телеграф» продовжує відстежувати пригоди хмельницьких мандрівників Анни Думанської та Богдана Місюренка, які вже сім місяців мандрують Азією.

 Останніх три місяці подружня пара провела в Китаї, потім побувала у Лаосі, а Новий 2013 рік відсвяткувала у В’єтнамі. У цій далекій та екзотичній країні хмельничани відзначали початок року за далекосхідним часом, ліпили пельмені та їли оселедець під шубою.

«Щоб побачити Китай, не вистачить життя»
На думку мандрівників, Китай - це величезна та дуже цікава країна, а особливо провінція Юньнань, де вирощують чай пуер, банани, мандарини, помело, кумкват та інші екзотичні фрукти. В Юньнані хмельничани познайомилися з тибетською культурою.
Автостопом Анна та Богдан проїхали майже все узбережжя Китаю. «Саме тут живе більшість населення країни, тому дуже важко було виїжджати з великих міст до зручної автостопної позиції. Наприклад, в Шанхаї нам довелося на метро проїхати 36 зупинок, здійснити 4 пересадки, що загалом зайняло близько двох годин, щоб потрапити на околиці міста, - розповідають мандрівники. - В Китаї використовується не лише кожен клаптик землі, а й все узбережжя моря, де розводять устриці, мідії, креветки, рибу та інші морепродукти. Тому, коли їхали біля моря, не вийшло помилуватися його красою. Загалом, в Китаї ми багато чого побачили, але ще більше не побачили. Він настільки неосяжний, що не вистачить і життя, щоб зазирнути у всі його визначні та гарні місця».

Незаймана природа та простий побут Лаосу
Лаос, куди потім попрямували хмельничани, сильно контрастує з Китаєм. В столиці В’єнтьяні лише нещодавно з'явилися світлофори та будинки, вищі за п’ятиповерхівки. Більшість населення досі живе традиційно в плетених з бамбуку та соломи хатинках.
“Країна виявилася дуже цікавою і затишною. Привітні діти і дорослі посміхаються тобі і говорять “Сабад” (здравстуй!). Іноді трапляються дуже цікаві речі: виробництво та сушка вермішелі просто під відкритим небом, щур-десантник, який з води залазить на бамбукову палицю і стрибає у воду”, - діляться враженнями туристи.
Незважаючи на те, що інколи стан лаоських доріг нагадує Колиму, туристів тут надзвичайно багато. Часом здається, що їх навіть більше, ніж місцевого населення. Приваблює їх незаймана природа, гори, водоспади та віддаленість від цивілізації.
Пельмені та олів’є у Ханої
У столицю В'єтнаму Ханой мандрівники потрапили на католицьке Різдво. У місті є на що подивитися: музеї, парки, храми, озера. Часто зустрічається радянська техніка та автомобілі як в музеях, так і на вулицях. Відвідали мавзолей Хо Ши Міна, що нагадує московський та пекінський мавзолеї. До речі, є тут пам'ятник радянському вождю Леніну.
Вразило, що у В'єтнамі справді їдять котів і собак, купити їх в готовому вигляді можна навіть на вулиці.
Новий Рік хмельничани відсвяткували у Ханої з друзями з Росії, які вже три місяці працюють тут на телебаченні.
Хоч новорічний настрій, який у нас асоціюється з морозом, візерунками на вікнах та ялинками, не дуже відчувався, коли навколо пальми, квіти та +20°С, святкування у хмельничан вдалося на славу.
«Нам пощастило, що на столі були звичні для нас святкові страви: оселедець під шубою, салат олів'є. Ми всі разом наліпили багато пельменів, яких так давно не їли. Інгредієнти до цих страв, яких не було у В'єтнамі, друзям передали з Росії. Їм навіть вдалося придбати штучну ялинку, що додало святкової атмосфери», - кажуть мандрівники.
Наостанок вони додають, що коли були вдома, їм дуже не вистачало подорожей та пригод. Зараз же вони надзвичайно сумують за рідними та домівкою. «Бажаємо усім намагатися помічати та цінувати все те, що у вас є хорошого зараз, та не забувати загадувати бажання, які з часом обов'язково збудуться! Головне - мріяти та впевнено йти до своєї мети!», - бажають хмельничанам Анна Думанська та Богдан Місюренко.
Незабаром вони планують знайомитися з двома новими країнами: Камбоджею і Тайландом.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую