Гаряча тема:
- Війна
Із ран на сідницях стирчали кістки розміром із гусяче яйце
Таким тридцятитрирічний Едуард Панов потрапив додому із в’язничної лікарні
Незважаючи на яскравий липневий день, на охорону, перед якою він був як на долоні, 33-річний Едуард Панов по дротах видерся вже на третій периметр (огорожа в колонії). Туди, де дозволено стріляти у втікача. Вже нагорі відчув удар по спині. Потім у голові в нього запаморочилося, ноги заніміли, і він втратив свідомість… Опритомнів уже в палаті. Люди в білих халатах повідомили, що в нього пробита легеня і йому зробили операцію…
Едуард зі старшим братом Ростиславом росли при бабусі. Батько, коли хлопчики ще були зовсім маленькими, покинув дружину, хвору на шизофренію, і поїхав шукати іншої долі. Згодом і мама, яка вже на той час мала другу групу інвалідності, подалася світ за очі й повернулася лише тоді, коли їй самій уже потрібна була допомога.
«Вашого брата підстрелили…»
…Шістнадцять років тому, щойно прийшовши з армії, старший, Ростислав, одружився. Молодший, Едуард, закінчивши Кутковецьке училище механізації сільського господарства, що по сусідству з їхньою рідною Вівсею Чемеровецького району, подався у світи, влаштовувати своє життя. «Одинадцять років, як він пішов з дому, - каже брат Едуарда Ростислав. - Ми взагалі не знали, де він. І ось два роки тому приходить лист із колонії, що в Клементовичах. Як виявилося, у 2009 році брата посадили на чотири роки за крадіжку». Провідувати брата у Ростислава не було можливості. Коли ще в селі був колгосп, його дружина Наталя працювала на фермі і у віці 21 року обходила 50 голів худоби. А зараз Ростислав з дружиною, виховують двох дітей 11 та 15 років, живуть лише з того, що продають вирощені на городі цибулю, моркву та картоплю. І от у середині грудня, Ростиславу зателефонували з колонії: «Ваш брат намагався втекти, і його підстрелили. Куля зачепила хребет, він не ходить, забирайте…».
«Він був як 10-річний хлопчик - легенький, одні кісточки»
«Чоловік поїхав за Едуардом, - розповідає Наталя, дружина Ростислава. - Я натопила в хаті, нагріла води. А тут чоловік телефонує, каже, що брат дуже ослаблений, і його треба везти в лікарню. А я: «Ні! Йде Новий рік, Різдво. Нехай з нами побуде. А потім покладемо в лікарню». Чоловік сам узяв Едика на руки і заніс у хату. Той був як 10-річний хлопчик - легенький, одні кісточки. Скручений, шапка велика, окуляри великі. Тремтить, нагрітися не може, плаче: «Я не сподівався, що ще колись побачу свою хату. Не віддавайте мене нікуди». Коли почали роздягати його та розбинтовувати йому ноги, щоб помити, пішов такий сморід! А коли зняли одяг та бинти, Ростислав заплакав і вибіг з хати: на сідницях із ран стирчали голі кістки (Едик сидів на них усю дорогу, 200 кілометрів), на колінах та п’ятах - суцільне м'ясо. Я вибігла за ним…». «Я як побачив те жахіття, втік на двір, - продовжує Ростислав, - і скурив підряд три цигарки. Едика перев'язував мій товариш. Хвилин через п’ять він кличе мене: «Дивись, яка дірка, таке враження, ніби його щурі гризли». І справді, від тазу до колін у деяких місцях м’яса не було, його наче вирвали. З рани на сідниці стирчала тазова кістка розміром із гусяче яйце. На щастя, якщо так можна сказати, Едик болю не відчуває, інакше, як нам потім пояснили в лікарні, він загинув би від больового шоку». Едуарда відвезли в травматологію Чемеровецької райлікарні. Лікар Юрій Грецанюк, виявився чуйною людиною, і щиро перейнявся бідою свого пацієнта. Людяним виявився і весь медперсонал відділення, де за Едуардом доглядають, наче за малою дитиною».
«Від тебе трупом смердить»
«Підстрелили мене в липні, а рідним дали знати лише у грудні, - каже Едуард Панов. - У в’язничній лікарні мною особливо не цікавились, - один лікар оглядав, інший здалеку казав: «У нас нема можливості тебе лікувати». Зеки в медчастині вже казали мені: «Щось роби, підіймай галас, бо від тебе вже трупом смердить…». «Вони казали нам, що робили перев’язки і надавали допомогу, - каже Наталя. - Яку?! Він вдома два тижні, і вже рани почали затягуватися. Правда, на лікування пішло десять тисяч гривень. Ми купили протипролежневий матрац, памперси, ліки… Люди по селі збирають для Едика гроші, нам дають товар під розписку, бо в хаті - ні копійки!”.
«Мене покликали на опізнання»
Сьогодні Едуард вже отримав першу групу інвалідності. Він не відчуває нижньої частини тіла - ні болю, ні того, чи потрібно йому в туалет. 30-річний чоловік, у памперсах і з катетером, прикутий до ліжка. Імовірно, до кінця життя. «Я музикант, і в Києві заробляв тим, що грав у переходах, - розповідає Едуард Панов. - Вже сутеніло, коли я вийшов з підземки за цигарками. Щдо мене підійшов знайомий міліціонер: «Тут недавно дівчину обікрали, мені треба когось для галочки. Поїхали зі мною, посидиш пару хвилин на опізнанні». Поїхав. Завели дівчину з перебинтованою головою. Вона тільки глянула і ткнула пальцем у мене: «Це він!». І хоч я запевняв, що у мене є свідки, які підтвердять, що я з підземки нікуди не виходив, мені дали запотиличника і вдягнули наручники… За злочин, якого я не скоював, Печерський суд засудив мене до чотирьох років ув’язнення. У листопаді цього року я мав уже вийти. Але не дочекався. Втікав удень, уявіть який у мене був стан, я все не міг змиритися з тим, що сидів замість когось”. “Наш лікар повідомив, що з такими пролежнями рідко виживають, - каже Ростислав. - Але нирки працюють, він і живе”. І рідні намагаються підтримувати в Едуарді життя. Однак коштів на це в них уже давно немає, і ліки вже кілька тижнів купуються в борг. «Він не може наїстися, - каже Наталя. - З’їдає все, що дають у лікарні, те, що привозимо ми». Але крім ліків та якісного харчування чоловік потребує дороговартісної процедури - томографії, яка допоможе визначити стан спинного мозку і те, чи підлягає він хоча б частковому відновленню. І це при доходах на родину, в якій тепер уже два інваліди, 500 гривень на місяць.
Усі, хто має бажання і можливість допомогти Едуарду Панову, можуть зателефонувати за номером: (0-97) 80-80-466 (Ростислав Панов).
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: