Гаряча тема:
- Війна
«Я боюся своєї невістки»
«Усе почалося давно, у далекому 1983 році. Мій син навчався в медичному інституті в Чернівцях. Вдома на нього чекала дівчина - теж студентка, майбутня вчителька, гарна, розумна, з порядної родини.
Перед Новим роком ми мали їхати свататися, і на весну планували весілля. І тут телефонує син: «Я одружуюся з іншою». Вже зараз я розумію, що його чимось підпоїли, бо забрали до себе додому і там зробили весілля - без нас.
Через якийсь час молоді приїхали у гості. З 8-річним сином нареченої. Я як зустріла сина, в мене все похололо, бо одразу зрозуміла - з ним щось не те. Якби ви бачили його порожні очі! Десь з півгодини стояла і не могла слова вимовити. Аж доки чоловік не шарпнув: «Чого стоїш, веди дітей до хати». Веду, а ноги трусяться.
… Минув якийсь час, і я забрала їх до себе, в Шепетівку. Спочатку не звертала уваги, що молоді щоночі щось робили у ванній. Чула лише її голос - вона тихенько щось говорила. І коли якось під час невістчиних розмов у ванній зі спальні вийшов син і пішов до туалету, мені стало погано. З ким вона могла там розмовляти щоночі? Я тихенько спробувала розпитати про це у сина, але він так дивно на мене подивився, наче на божевільну. Чоловіку я теж нічого не казала, бо він у подібні речі не вірив.
Але згодом стала помічати, що син почав ставитися до нас з батьком вороже. І, як було видно з його поведінки, поїли його на повний і молодий місяць. Коли молоді пішли жити окремо, невістка навіть вимагала, щоб він взагалі до нас не ходив. А син як прийде, на мене не дивиться, рідних не впізнає (він і від друзів відмовився). Ляже і тільки в стелю дивиться. Я його свяченою водою вмию, помолюся, ніби краще стає. А піде додому, і знову те ж саме.
А потім у нього почалися серйозні проблеми із серцем. Я об’їздила всі монастирі, він і сам хотів би поїхати, але тільки зберемося, як щось стане на заваді. Якось таки зібралися, але вранці, коли вийшли з хати, побачили біля машини ніж з чорною ручкою та вткнутий у землю осиновий кілок, розламаний надвоє так, що уламки утворювали ледь не прямий кут. Напевно, потрібно було залишитися, але це була остання надія на порятунок. Тож ми поїхали. І… потрапили в аварію. Якраз на розвилці, що нагадувала зламану осинову гілку. Напевно, ми мали на тій розвилці загинути, але я всю дорогу молилася, і Господь врятував нас.
На момент аварії я якраз напівлежала на задньому сидінні, тому майже не постраждала. А от син пробув у лікарні три місяці і переніс три операції! А дружина за цей час відвідала його лише раз.
Взагалі ця жінка перевернула все моє життя і життя моїх дітей.
Мені і молодшому сину “поробляють” постійно. Тільки гляне на мене, або ще й похвалить, все - через півгодини піднімається температура, починає ламати все тіло, і різати в животі. Я вже стільки випила таблеток, що посадила печінку. Було таке, що півроку лежала пластом - одна болячка змінювалася іншою. До бабок - ходила, і вони трохи допомагали, але щоб остаточно позбутися усього негативу потрібно було уникати невістки. А як це зробити?
А ще за один рік я перенесла п’ять операцій! Коли ми прибирали в садку, знайшли п’ять лез, присипаних травою. Взяла їх у руки і викинула у сміття. Потім мені одна бабця сказала, що ті леза якраз і чекали, хто їх підніме.
Ви не уявляєте, як я її боюся! Кожні відвідини невістки закінчуються хворобою - або моєю, або молодшого сина. Зазвичай, хапає серце, та так, що не поворухнешся. Мене навчили віруючі люди, і я в таких випадках обношу себе церковною свічкою а в кінці ставлю її біля серця. Такі ж проблеми і в молодшого сина. До речі, йому вже під 40, але він не одружений і знайти собі пару не може.
Чоловіка мого невістка вже давно зжила зі світу, і помер він одразу після смерті її батька. Наступного дня після похорону під ганком ми знайшли щось загорнуте у стару ганчірку. Я знову, не подумавши, взяла його у руки, розв'язала… А там лежали якась книжка, три напівспалені свічки і земля. Я відразу зрозуміла, що це щось страшне, і ще звернула увагу на те, що першим через нього переступив чоловік.
А нещодавно ввечері заходжу до спальні, дивлюся, щось блищить. Піднімаю - голка. Біля вікна - друга. В одвірку - третя. Може, ще де є, але знайшла лише три. Спалила їх, то уявіть, як їх там крутило, що наступного дня вдосвіта син з пасинком прийшли: «Що ти нам зробила, що ми всі похворіли?».
Жахливо, що син на її боці, але коли в нього настає просвітлення, він телефонує і завжди каже одне і те ж: «Мамо, мені дуже страшно».
Не знаю, до кого звернутися по допомогу, можливо, хтось стикався з подібним, і зможе порадити, як нам рятуватися далі. Я дуже боюся, як би не трапилося щось страшне, адже кажуть, що коли порчу не зняти, все може закінчитися дуже погано. А я боюся за своїх дітей».
Емілія О., м. Шепетівка.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: