«Багато знаєте віршів напам'ять?», -

 Більшість наших інтерв’юерів без жодної заминки чи підготовки відповідали на питання й один за одним цитували вірші. Проте начальник міського управління житлово-комунального господарства Олександр Шаповал, у якого ми поцікавилися про його поетичні вподобання, відмовився, зазначивши, що у нього купа роботи й немає часу нам вірші розповідати. А начальник міського управління транспорту та зв’язку Петро Кузьмін розповів, що вірші він знає, але цитувати не буде: «Мої мізки зараз налаштовані не на лірику, а на метал та техніку».

Олег Хавронюк, депутат обласної ради:
«Напевно, було б банально, якби почав згадувати про Олександра Пушкіна та Тараса Шевченка. Адже вони - вершина нашої поезії і завжди посідатимуть належне місце у душі кожної освіченої людини. Я виріс на поезії поетів Срібної доби – Олександра Блока, Івана Буніна, Володимира Маяковського, Миколи Гумільова, Анни Ахматової та багато інших. Подобається вірш «Рідна земля» Роберта Рождественського, покладений на музику:
Земля моих отцов. Земля родных людей.
Любовь моя, забота и награда.
Наверно, земли есть и краше, и теплей.
Наверно, есть. Но мне других не надо.
Також до вподоби вірші Расула Гамзатова: «…Оно – как сок Земли. Оно – Как Солнце. В нем растворено чудотворящее зерно преображения…».
Не втрачає своєї актуальності і «Ода жінці» Байрона: «Она идет во всей красе - светла, как ночь ее страны. Вся глубь небес и звезды все в ее очах заключены».
Люблю Редьярда Кіплінга і його «Якщо» у перекладі Максима Стріхи:
Якщо, забувши біль, поразки, втому,
Cвій шанс єдиний зможеш віднайти, -
Твій, сину, світ і все, що є у ньому,
Та більше того – тоді Людина ти!
Ці вірші вчити не потрібно – можна лише раз прочитати, і, якщо душа їх сприйме, вони залишаться у пам’яті на все життя. Особливе місце у моєму серці займають твори Ліни Костенко: «Спини мене, отямся і отям, така любов буває раз в ніколи…» А чого вартий її вірш «Напитись голосу твого»… Подобається Шекспір в оригіналі: «Судить грехи чужих вы так усердно рвётесь! Вы посмотрите на свои - и до чужих не доберётесь».

Лариса Притуляк, заступник головного лікаря Хмельницької обласної лікарні: «Є чимало віршів, які знаю, люблю та пам’ятаю. Один з найкоротших поетичних рядків, який мені дуже до вподоби: «Хочешь видеть солнце, будь же высоко».
На окремому місці у моєму серці творчість Тараса Шевченка. Адже його вірші не втрачають своєї актуальності і в наш час. А зболені рядки про Україну, сповнені переживань, і нині беруть за душу. Торкається найпотаємніших глибин серця і його «Лілея», в якій автор проводить паралелі між квіткою та дівчиною. Адже досить часто, милуючись зовнішньою красою, люди не заглядають всередину, не звертають увагу на внутрішній світ:
За що мене, як росла я,
Люди не любили?
За що мене, як виросла,
Молодую вбили?
За що вони тепер мене
В палатах вітають,
Царівною називають,
Очей не спускають
З мого цвіту? Дивуються,
Не знають, де діти!
Скажи мені, мій братику,
Королевий Цвіте!
Загалом дуже люблю твори Шевченка, про це красномовно свідчать зачитані сторінки мого «Кобзаря».

Вадим Гаврішко, перший заступник голови Хмельницької обласної державної адміністрації:
«Десятка три віршів точно знаю, адже гарно вчився у школі. Вже пізніше познайомився із лірикою Ліни Костенко, у якої багато творів про кохання:
Очима ти сказав мені: люблю,
Душа складала свій тяжкий екзамен,
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним.
У 1976 році, коли закінчив школу, у тому ракурсі, якому Ліну Костенко зараз вивчають, ми не знали. Я навіть ніколи би не подумав, що вона була неодноразово закохана і повністю віддавалася своїм почуттям, які описувала у своїх творах».

Олег Лукашук, народний депутат України:
«Я вірші не лише знаю, а й сам їх пишу. Один із них присвячений усім українським жінкам.
Загалом, багато віршів знаю і пам’ятаю, навіть з першого класу:
Чубата чапля чваньковита
Через болото йде одна.
Чомусь з журавликом дружити
Не хоче чапелька чудна.