Бажайте щастя одне одному

 І зовсім інша, коли після з’ясування стосунків з якимсь опонентом, ми вирішуємо викреслити людину зі свого життя, перестати спілкуватися назавжди. Ось тут, як правило, і виникають підводні течії, що перешкоджають нашому душевному спокою.
У чому ж справа?
Проаналізуймо причини розривів наших стосунків. Найчастіше це образа. Коли вона є дуже глибокою, а ми не знаходимо у собі внутрішніх сил до прощення, тоді і виникає думка: “Цієї людини для мене більше не існує”. Так і припиняється спілкування зовнішнє. Але внутрішнє (думки, спогади, одвічні монологи та діалоги) продовжується і може тривати роками. Так накопичується все більше злості, агресії і бажання помститися. От і виходить, що з людиною ніхто і не попрощався, а продовжує жити з образою на нею і далі.
По-друге, всі ці думки спонукають нас до постійного негативу. Людина живе негараздами, сварками, звичними суперечками. Так замість внутрішнього комфорту (адже фізично опонента немає поряд), вона все одно перебуває у збудженому стані. Отже, про душевний спокій немає мови. А всім відомо, що стається з організмом під час тривалого стресу.
По-третє, враховуючи теорію матеріальності думки, не будемо забувати, що ваш „ворог” відчуває всі ваші „послання” на його адресу. І відповідно – йому погано. Але ж все, що ми бажаємо ближньому, бумерангом повертається до нас з подвійною силою. От і виходить, як у нашому національному прислів’ї: „Нехай мені погано, а сусіду буде ще гірше”. Тільки тут гірше нам самим.
І ще одне. Не кожен усвідомлює, що ненависть – страшна річ. Адже навіть саме слово читається як „не видіти”, „не бачити”. Буквально той, хто ненавидить, не хоче бачити людину, тобто підсвідомо бажає їй смерті. А це вже не тільки сильні негативні емоції, але, якщо хочете – гріх.
Що ж робити, щоб полегшити вимушене розставання?
Тут треба попрацювати над собою. Звісно, легше звинувачувати всіх і кожного у своїх негараздах, згадувати і бажати кривднику пережити найгірше, „Щоб зрозумів, як мені було важко” і т.д. Але це не конструктивний і дуже шкідливий варіант, про який ми говорили вище. Але ж можна зробити все правильно і з найменшою шкодою для себе і оточення.
Якщо вже сталося, що ви не бачите потреби і можливості спілкуватися далі, що ця людина впливає на вас, як емоційний вампір, припинивши спілкування з нею, ви, в першу чергу, убезпечите себе. Тоді треба прощатися, але по-доброму, по-людськи. Не потрібно зосереджуватися на негативі, згадувати все погане. Адже, якщо ви з самого початку дозволили, щоб до вас так ставилися, ви також несете за це відповідальність. До того ж, якщо ви тривалий час спілкувалися, то, напевно, є що згадати і приємне, позитивне. Тому, як би вам не хотілося „мусолити останні розбірки”, намагайтеся всіма своїми силами припиняти потік шкідливих думок, а згадувати тільки добре. Таким чином ви не лише не псуватимете собі настрій і здоров’я, але ще й скоріше забуватимете цю людину, відпускатимете її з свого життя.
Щиро бажайте цій людині щастя. Тут усе просто. Важливо усвідомити, що тільки щаслива людина не буде згадувати сварки з вами, посилати вам негатив, мститися і взагалі згадувати вас. А вам саме цього і треба!
І пробачте вже свого опонента. Я розумію, що іноді це так важко зробити, але це проста і необхідна умова для мирного існування. Спробуйте самі пробачити і прийняти те, що між вами відбулося. Якщо не вдається – сходіть до психолога. Згадайте про свою віру Бога та його закони – сходіть до церкви, порадьтеся зі священиком. Врешті, поговоріть із доброю людиною, яка вміє прощати і навчить цьому вас.
Намагайтеся зрозуміти, що минуле – це те, що відбулося. Його вже не існує, воно лише у спогадах. А жити треба теперішнім. Саме спогади, постійні внутрішні суперечки та діалоги з партнером з минулого забирають нашу енергію і час, які треба використовувати тепер і зараз. Живіть сьогоднішнім днем, в добрі і злагоді з самим собою і оточенням (навіть, якщо це люди з минулого). Створюйте навколо себе добро, благополуччя та мир, у ньому ви і житимете.

Наталя ХАНЕЦЬКА, канд., психологічних наук.