Коштовність Тибету “ягода ніндзя” росте на просторах Поділля

 Вже декілька років чоловік вирощує ці солодкі ягоди, які зазвичай плодоносять у Гімалаях. У цій рослині, яка вже неабияк затребувана в Європі, він бачить можливість для початку хорошого бізнесу та життя без хвороб.

“Плоди довголіття” ростимуть на будь-якому городі
Останніми роками годжі стає дуже популярною рослиною. І не даремно, адже багато східних країн вважають її національним скарбом і присвоюють собі пальму першості з вирощування цієї дивовижної рослини. В Японії її називають “ягодою ніндзя” (вважається, що завдяки їй воїни були витривалі, сильні духом, не відчували болю). У Туреччині вона має назву “Османська ягода”. Але перші згадки про годжі знайдені у китайських рукописах. Цілющі властивості рослини помітили тибетські монахи. З гірських монастирів рослини почали “переселятися” в сади імператора та китайської знаті. “В китайській медицині рослина годжі вже давно посідає перше місце за лікувальними властивостями, - розповідає В'ячеслав Станіславович. - Вона містить багато поживних речовин, у тому числі й фітохімічних елементів: 11 і 22 біологічно значущих макро- і мікроелементів, 18 амінокислот, 6 основних вітамінів. І в ягодах, і в листі рослини є хімічний елемент германій, який, завдяки своїм властивостям, підвищує ефективність імунної системи організму, бореться з онкозахворюваннями, зменшує больові відчуття. Кущі годжі досягають у висоту до 3,5 м. Гілки тонкі й довгі, молоді пагони часто з невеличкими колючками, але в зоні плодоношення колючок немає. Квітки фіолетово-рожевого кольору. Рослина цвіте з червня по вересень, плодоносить із липня по жовтень. На земній кулі росте близько 40 видів годжі. І лише два із них - Тибетський та Китайський - мають харчову й лікувальну цінність. Заявлена морозостійкість - -27ºС, насправді ж ця рослина витримує ще нижчі температури. Агротехніка вирощування годжі нескладна. На власному досвіді переконався, що рослина більше полюбляє кам’янисті лужні ґрунти. І на чорноземах почуває себе доволі комфортно. Краще переносить засуху ніж перезволоження ґрунту. Висаджується рядами на відстані між рослинами 1,5-2 м, у міжряддях від 2-3 м. Посадкова яма 50х50х50. На дно 10 л добре перегнилого перегною і 1 л дерев’яного попелу. Добре вимішати з землею і посадити рослину. Зразу треба встановити підпору (перші роки тонкі пагони падають на землю), або шпалеру заввишки 2-2,5 м. Перші три роки формуємо скелетні гілки (вибираються найдовші та найсильніші, по три-п’ять на кущ). Далі на скелетних гілках формуємо плодові плечі завдовжки 20-50 см. На плодових плечах формуються плодові гілки. Далі все схоже з агротехнікою вирощування винограду. Щорічно плодові гілки потрібно сильно обрізати, залишаючи від одної до чотирьох бруньок на гілці. В кого мало землі, годжі можна формувати у вигляді компактного дерева. Для цього при садінні біля саджанця забивається в землю металевий стрижень (3 м). Вирощується рослина в один пагін. У міру відростання він кріпиться до стрижня. Далі робиться штамб 1-1,5 м заввишки і формуються плодові плечі та гілки. В цьому разі буде колоноподібне дерево зі звисаючим гіллям. Воно стане окрасою вашої садиби. Розмножувати годжі можна кореневими відростками, за допомогою зелених та здерев’янілих живців. Але найнадійнішй спосіб – відростками. Коли кущі набирають багато зеленої маси, береться молодий пагін, згинається дугою, вкладається в невеликий пластиковий горщик і прикопується в землю. Поливається залежно від погодних умов. Пагін продовжує вегетувати й вкорінюватися. До осені він буде з гарним корінням, та ще й увесь всіяний плодами. Тоді рослину можна відокремити від материнського куща та висадити на постійне місце. Зі шкідників мною помічені на кущах годжі тля – на молодих пагонах, колорадські жуки – поїдають квіти й молоду зав’язь, гусінь озимої совки – за ніч одна гусінь може з’їсти до 20 см молодого пагона. Я обприскував рослини від них настоєм з полину. З хворобами дещо складніше. В останньому сезоні помітив на листі фітофтору та мучнисту росу, і лише на тих рослинах під посадку яких не додав попелу. Висновок простий: наблизити умови вирощування рослини до природних, тобто вирощувати на лужних ґрунтах, і не давати кущу загущуватися”.

Найважливіше – культура споживання
За словами В'ячеслава Станіславовича, в Китаї рослина годжі безвідходна. Там використовується листя, кора, коріння, пагони і ягоди. За тисячолітніми спостереженнями все в певних дозах і пропорціях. Сушені ягоди дуже смачні й багато людей споживають від 100 г до 0,5 кг за один раз. Але навіть на сьогодні інформації щодо вживання ягід годжі дуже мало. Летальних випадків не було, а от нудота, діарея, висипи на шкірі, підвищення кров’яного тиску були помічені. Ось тому пан В'ячеслав і застерігає дотримуватися культури споживання цих диво-ягід. “Починати своє знайомство з годжі потрібно з 1-2 ягідок, особливо в свіжому вигляді, - застерігає садівник. - Якщо за декілька годин у вас немає ніяких побічних реакцій – можна споживати їх у більшій кількості. Рекомендована доза на день для здорової людини не більше 10 г. Бажано під час їжі. Чай із сухого листя краще приймати в другій половині дня, ближче до вечора – він розслаблює. Листя на чай заготовлюється в травні, сушиться в затінку. Заварюється із розрахунку 3 г на 200 г окропу. Ягоди сушаться або заморожуються. Останнім часом в Китаї почали виробляти соки та вина з ягід годжі. Готується вино на базі виноградного соку світлих сортів. На 1 л відцідженого свіжого соку винограду додається 20 г свіжих подрібнених ягід годжі. Суміш зброджується без додавання цукру та води. Подальший догляд, як за звичайним сухим вином. Денна норма для здорової людини 50 г. Ягоди в поєднанні з чорним шоколадом - потужний афродизіак. До речі, і до сьогодні тибетські монахи кидають залишки ягід у водойми, з яких споживають воду. Лише в Китаї під цю культуру відведено 45 000 000 га землі. А найбільший магазин з продажу сушених ягід годжі має площу понад 20 га і реалізує 2 000 000 тонн сушених ягід на рік. На мою думку, в цієї культури велике майбутнє в Україні”.