Гаряча тема:
- Війна
Моє життя – мій біль
Звати мене Любов, і не знали батьки, які назвали мене так, яким парадоксально-повчальним виявиться життя їхньої Любоньки.
Ви, напевно, чули анекдот, у якому чоловік на суді, що розриває шлюб з дружиною, просить залишити йому квартиру і машину, а жінці «віддати найдорожче – дітей». Це про мене анекдот. Я пережила означену ситуацію, коли довелося багато років тому піти від чоловіка з двома малими діточками на руках, а нажите спільно майно довго ділити в судах, домагаючись, щоб віддали хоча б найнеобхідніше – дитячі і мої особисті речі. Це так свекруха постаралася, справа була її рук. Безхарактерний, м’якотілий мій колишній чоловік не міг протистояти злій волі своєї матері. В результаті я опинилася на вулиці з дітьми (стояла сувора московська зима), добре що чужі люди прихистили. Переїхала в Україну, до своєї неньки в село, а пізніше змогла купити таке-сяке житло на околиці Хмельницького.
Та що там вже про це згадувати, давно те все відбувалося, як то кажуть, і травою поросло. Зачерпнула я з дітьми добрий ківш лиха. Добудовувала і робила ремонт у будинку, безкінечно в позичках і кредитах. Заміж більше не виходила, все життя присвятила синам. А вони росли різними. Старший – добрий, слухняний, моя втіха і радість. А молодший…
Ще маленьким Женя, молодший син, завдавав великих проблем. Він дуже тривожно спав, плакав ночами, бачив уві сні кошмари. Так продовжувалося майже десять років. Будучи в той час далекою від церкви і від Бога, я повела дитину, за порадою знайомих, до бабки. Через кілька «сеансів» син і справді вже спокійно спав, але в нього почалася ціла низка найнеприємніших пригод, серед яких була втеча з дому, крадіжки, груба поведінка. А виріс – ще гірше стало. Почав пиячити, влаштовувати в хаті дебоші, навіть руку піднімав. Не раз мені згадувалося, як свекруха, прощаючись з онуками, взяла малого Женю на руки, погладила дитячу голівку і пристрасно вигукнула: «Один ти, мій онученьку, не покинеш бабусю!…» Тепер розумію, що ця жінка зналася на чорній магії, вміла наводити вроки, і була дуже недоброю. Та Бог їй суддя! Пізніше вона гірко поплатилася за свій гріх, коли судили її за службовий злочин і виселили за межі Москви, конфіскувавши все майно…
Сини виросли, здобули освіту, одружилися. І знову з молодшим біда. Він оженився з гарною дівчиною, обоє були дуже молодими і нерозумними. Жили в батьків дружини, часто сварилися. Будучи вагітною другою дитиною, невістка вигнала мого сина і одразу ж прийняла в дім коханця. Від нього згодом народила третю дитину… Син до дітей, а я до своїх онуків ходили, немов якісь злочинці: колишні родичі усіляко перешкоджали зустрічам, влаштовуючи майже щоразу «дикі сцени» з обзиваннями і прокльонами. Найгіркіше в цій ситуації було те, що травмувалася дитяча психіка, адже діти – невинні ангели, і їм чужий світ дорослих з його ненавистю. Чи треба казати, яких недобрих слів навчали діток мої свати і невістка, щоб називати ними свого рідного тата і мене, бабусю…
Час минув, я тепер ревно відвідую церкву, молюся і вдома, щоб Господь простив усі наші гріхи, навів на розум. Молодший син за моїми молитвами, а більше – в результаті молебнів і вичиток одного монаха, перестав пиячити. Він повернувся до своєї дружини, народилася ще одна дитина – дівчинка… Але якщо Женя якось «реабілітувався» перед своєю сім’єю, помирився з дружиною (хоча розумію, йому, як нікому, тепер важко), то мене її родичі продовжують шельмувати і не пускати до дітей. Лають, погрожують усіляко. За що? За те, що усе життя, важко працюючи, піднімала, як могла, дітей на ноги?
Збіжить ще багато чи мало часу – цього не знаю, але вірю, що Бог змилується наді мною і наверне на розум моїх кривдників. Якби молодою я знала те, що знаю зараз! Не можна нікого проклинати, треба всіх пробачати і в міру сил – любити. Будь-яке зло, образа повертаються бумерангом на голову тих, хто їх пустив! Повірте, люди…
Записала Людмила РУДКОВСЬКА.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: