Інна Левандовська майже 38 років присвятила роботі в Державній службі охорони Хмельниччини

Інна Миколаївна Левандовська майже 38 років працює у підрозділі. Колеги поважають її за чесність, відповідальність та працьовитість.
 25 травня 1976 році, закінчивши бухгалтерські курси, молода дівчина Інна пришла на роботу в позавідомчу охорону.
- На той час мені було 19 років, а синочку - лише рік. За дитиною погодилася приглядати моя мама. А я в той час дізналася, що службі охорони потрібен бухгалтер. Тому, вирішила спробувати і мене взяли на цю посаду, - згадує Інна Миколаївна.
На звичайних бухгалтерських курсах жінка вирішила не зупинятися. Важко їй було відриватися від родинного гніздечка та поїхати на навчання в інше місто. Проте, доля подарувала гарного товариша та колегу по роботі, яка і стала надійним другом у навчанні.
- Пам’ятаю, що у мій день народження (16 вересня, - прим.автора) у службу охорони прийшла працювати Лідія Миколаївна Кульбачна. Ми з нею одразу знайшли спільну мову і почали товаришувати, адже були однолітками, - пригадує заступник головного бухгалтера.
Жінки прагнули постійно удосконалювати свої бухгалтерські знання. Тому у 1979 році подружки вирішили вступити до Чернівецького фінансового коледжу. Знання, отримані у цьому закладі, дуже цінилися, а випускники вважалися гарно підготовленими.
Освоєння знань Інні Миколаївні давалося легко і вже за кілька років у майбутнього заступника головного бухгалтера в руках був червоний диплом. Після закінчення технікуму, перед жінкою відкрилися двері Чернівецького університету. Її, як студентку-відмінницю, з радістю запрошувати продовжити навчання у ВУЗі, проте вона відмовилася.
- Їздити в інше місто на сесії було дуже важко. Вдома чекав маленький син і чоловік. Сумувала за ними, - розповідає ветеран ДСО.
Зараз, каже жінка, жалкує те, що не продовжила навчання. Адже був гарний шанс лише за результатом співбесіди вступити до одного з найпрестижніших вищих навчальних закладів країни.
 - Пам’ятаю, після отримання червоного диплому, подружка Ліда завела мене на екскурсію до Чернівецького університету, де я могла б навчатися. Дуже гарний університет і викладацький склад був з сильними професорськими знаннями, багато хто з них зробили великий особистісний внесок у розвиток науки. Але 5 років навчання у цьому вузі для мене здавалися задовгими і тому я відмовилася, - пригадує Інна Миколаївна. – Проте, незважаючи на це, я все ж таки вдячна долі, що у житті так склалося. Не нарікаю, що не пощастило отримати ті чи інші знання. Значить, саме так мало бути.
Коли Інна Миколаївна ще навчалася в технікумі, в службу охорони на посаду головного бухгалтера прийшла інтелігентна та грамотна Антоніна Петрівна Дикунець, а її заступник, на той час жінка пенсійного віку, звільнилася з посади.
- Мені запропонували місце заступника головного бухгалтера. Я, певно, сподобалася Антоніні Петрівні своїм ставленням до роботи, - згадує далекий 1981 рік Інна Левандовська.
За словами жінки, практично сорок років тому всі бухгалтерські документи писалися вручну, а про калькулятора навіть річ не йшла. З плином часу підрозділ комп’ютеризувався, а це значно полегшило роботу працівникам.
З тих пір пройшло багато часу. Дещо в житті змінилося. Змінилася і сама служба охорони – з позавідомчої вона стала державною.
Син Андрій виріс та вирішив стати правоохоронцем. Наразі він працює старшим інспектором відділу технічної служби та ресурсного забезпечення Управління ДСО в Хмельницькій області, має звання майор міліції.
Інна Миколаївна щаслива бабуся. Син Андрій подарував мамі двох коханих онуків. Старший навчається в медичному училищі, а менший Іван ходить до дитсадочка та мріє стати професійним мисливцем. В його „арсеналі” чималенька колекція іграшкової зброї, яка, завдяки батькам та дідусеві з бабусею, постійно поновлюється. Жінка обожнює своїх онуків. Коли розмова заходить про них, на її вустах розцвітає посмішка.
- Я люблю свою сім’ю і люблю роботу. Говорять, що робота – це друга сім’я. Можу сказати, що це дійсно так, - говорить Інна Миколаївна. – Я не уявляю свого життя без робочих буднів, без ранкового поспіху на роботу. Але розумію, що дорогу потрібно давати молодим. Всі знання, які у мене є, я намагаюся передати колегам-бухгалтерам.
... 25 травня виповниться 38 років, як у службу охорони Хмельниччини на роботу бухгалтера прийшла молода і юна дівчина. Для багатьох Інна Миколаївна стала другом, чудовим порадником, учителем. Розумна, ввічлива та з великим життєвим досвідом - до неї йдуть за порадою не лише в робочих питаннях, але й в особистих. Працівники Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області вважають Інну Миколаївну Левандовську людиною, котра має високі моральні та професійні якості. За це у підрозділі її цінують та поважають.

Альона Шибунько
УДСО при УМВС України
в Хмельницькій області