ye-logo.v1.2

Горілка-невидимка

Суспільство 2671
Фото: shkolazhizni.ru

Сам по собі Петро був чоловіком непоганим, але мав одну ваду – досить часто любив випити, що дуже дратувало його дружину Марію.

 Всі її спроби вплинути на чоловіка закінчувалися безрезультатно. Ось і сьогодні, прийшовши напідпитку, Петро похвалився дружині, що їхній сусід Іван повернувся з Росії, де був на заробітках. Іван пригостив його горілкою, привезеною із самої Москви. Марія, не довго думаючи, вирішила пожартувати над чоловіком:
- Ой, лишенько, Петре, що ж ти накоїв? Я нещодавно по телевізору бачила телепрограму, де розповідали, що в Росії продали партію горілки, випивши яку, людина через дванадцять годин стає невидимою. Неймовірно, але це чистісінька правда. А ще, чоловік, який спробував цю горілку, став невидимим, і зробити його таким, яким він був, не можуть, тому, що не винайшли препарат, який може нейтралізувати дію тієї горілки.
- Та ну, вигадаєш таке. Нічого зі мною не станеться. Зранку, прокинувшись, Петро вийшов на подвір’я. Марія в літній кухні готувала сніданок.
- А що у нас сьогодні на сніданок? – запитав він у дружини. У відповідь
не пролунало жодного слова. Марія поводила себе так, нібито його Петра поруч не було. Він спробував ще щось запитати у дружини, та реакція була така ж сама. Вірніше, реакції не було ніякої.
„Піду я до кума Василя, може, це щось прояснить”, – вирішив Петро. Вийшовши з дому, він зустрівся з Олесею. Вона поспішала до школи. Завше дуже чемна дівчинка, помітивши Петра, ще здалеку віталася. Але сьогодні Олеся проскочила повз Петра, не звернувши на нього жодної уваги. Звідки було йому знати, що дівча було заклопотане підготовкою до шкільного концерту, на який вона вивчила великого вірша. І так була зайнята повторенням того вірша по дорозі до школи, що дядька Петра дитина просто не помітила.
„От, халепа, невже це все правда, що говорила Марія про ту російську горілку”, – бідкався Петро.
Далі біля старої груші помітив бабу Горпину. Петро пройшов біля неї, невпевнено сказавши „Доброго дня”, Бабуся не те що не привіталася, вона навіть не повела головою. З того переляку Петро зовсім забув, що днів зо два тому вкотре посварився з Горпиною через свого пса, який бігаючи відв’язаним, кидається на стареньку. Востанє собака мало не покусав її, якби вчасно на допомогу не прийшов сусід Кирило. От з тієї образи бабуся навіть говорити не захотіла з Петром. „Боже, що ж це коїться? Вона мене теж не бачить”, – думав Петро.
Кума Василя він дома не застав. А його дружина Світлана (ще зранку попереджена Марією) на появу Петра теж не зреагувала.
Повернувшись додому, Петро сів на ганку і важко зажурився, жалкуючи, що пив ту кляту горілку, думаючи, як йому далі бути.
За цими важкими думами і застала його Марія, яка щойно вийшла з хати:
- А ти чого снідати не йдеш? І де ти ходиш з самого ранку?
- Маріє, а ти що мене бачиш?
- Я тебе не тільки бачу, а ще й дам добрячого прочухана, якщо ти не візьмешся зараз за роботу…
З того часу Петро навіть не дивиться в бік оковитої. А коли з Марією вони збираються іти в гості, то дружина з усмішкою нагадує:
- Ой, гляди ж мені, Петре, не пий, а то невидимим станеш.

Людмила ПАСІЧНИК.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую