Оксана Мастерс — хмельничанка, яка здійснила американську мрію

 Попри те, що історія життя Оксани Мастерс коротка і налічує лише неповні 25 років, але випробувань, які випали їй, вистачить на декілька доль. Це зараз вона успішна спортсменка, призерка Паралімпійських ігор з академічної греблі та лижніх перегонів, а двадцять років тому Оксані довелося пережити те, від чого зламався б кожен.
Оксана Бондаренко, саме таке прізвище у її біологічних батьків, народилася 19 червня 1989 року у Хмельницькому і стала справжньою жертвою ядерної катастрофи в Україні. На світ спортсменка явилася із шістьма пальцями на кожній нозі та перепонками, мала по п'ять пальців на руках з перепонками, але не було великих пальців.
Вже цього вистачило батькам, аби відмовитися від Оксани, хоча дитина на додачу мала підкововидні нирки, дві нижні гомілкові кістки у правій нозі. Колінна чашечка була зовні і зігнута, роблячи ногу на кілька сантиметрів коротшою за іншу.
Що було важче пережити: вроджені вади чи дитинство у школі-інтернаті поблизу Ізяслава, куди її перевели у дворічному віці, лише самій Оксані відомо, але таких “безтурботних” дитячих років нікому не побажаєш.
“Одного разу вночі в коридорі почулися кроки, і над моїм ліжком встала тінь. Почалися ґвалтування, - з острахом пригадує спортсменка. - Мені тоді було п'ять чи шість років. Факт залишається фактом - з тих пір мене гвалтували або розбещували щоночі. І нікому було поскаржитися на це».
Перед тим, як її удочерила американка Гай Мастерс, Оксана постійно голодувала, спала у холодних кімнатах, її били, з неї знущалися. А одного разу вона на власні очі побачила як вбивають її маленьку подругу Ліну.
«Нам хотілося поїсти, - розповідає паралімпійська призерка. - Ми тишком пішли на кухню. Почули, що хтось іде, і сховалися. Але викрили нас і Ліна вибігла. Її зловили і почали бити. Вони вбили її на моїх очах.»
Коли Гай Мастерс вперше приїхала в школу-інтернет, згадує, що підлога була вкрита льодом, як на ковзанці. Її представили Оксані, маленькій дівчинці семи років, яка зростом не дотягувала до метра і важила всього лише 15 кг. Дитина з рум'яними щоками, яка ні слова не знала англійською.
“В Америці Оксана вперше відчула свободу. Вона сиділа, вмикала і вимикала світло, тільки тому, що могла. Їй подобалося, що вона може вибирати наклейки, які ліпила на двері в своїй кімнаті. Мати вибір було новим для Оксани”, - говорить прийомна матір.
Але не менш важкий був шлях попереду. У 8 років їй остаточно ампутувала одну ногу, а в 14 років — іншу. Загалом вона перенесла двадцять операцій.
“Я не могла контролювати своє життя в Україні, дати відсіч, коли була безпорадною. Але щойно я опиняюся в воді, я закриваю очі і кожен раз, коли гребу, уявляю, що даю здачі комусь, хто мене вдарив. У мені досі багато злості і запитань, і це один із способів випустити це», - каже багаторазова призерка Паралімпійських ігор Оксана Мастерс.