Сота весна уляни кукурудзи

 Однак доля і Всевишній щедро дарують їй літа – у ці травневі дні Уляна Яківна відзначила столітній ювілей. Довгожителька стала свідком багатьох історичних подій, їй немало дісталося випробувань в бурхливому житейському морі. Було все: голодне дитинство, важка виснажлива праця, воєнне лихоліття та труднощі післявоєнної відбудови, період великих змін у суспільстві, кохання і розлука, горе і радість…
Зростала Уляна в бідній селянській сім’ї. В її батьків було шестеро дітей, і щоб прогодувати таку велику родину, їм доводилося тяжко працювати біля землі. Дівчина в школі не навчалася – теж з юних літ трудилася на колгоспному полі. Ще застала ті часи, коли землю орали волами й врожай збирали вручну серпами. Тривалий час була й ланковою. Поля не покидала аж до самісінької пенсії.
Вісімнадцятирічною Уляна вийшла заміж за односельчанина Андрія, який теж працював у колгоспі. У них народилися чотири донечки – Ганна, Марія, Онися й Анастасія. Та недовгим було жіноче щастя Уляни – її чоловік загинув на фронті. Довелося самій ставити дівчаток на ноги, допомагати їм в усьому.
- Важко їй було з нами, - стверджує дочка Анастасія, яка нині мешкає з мамою.
Ювілярка теж зізнається, що набідувалася за своє життя.
- Діти на мені, хата валилася, - розповідає Уляна Яківна, - тож довелося будувати нову…
Наскільки це було важко – достеменно знає тільки сама вона.
Але й за таких складних життєвих обставин жінка зимовими вечорами на верстаті ткала полотно і рядна, а також вишивала. Деякі домотканні речі, виготовлені її руками, зберігаються й нині. До речі, свій ткацький верстат Уляна Кукурудза чверть століття тому подарувала народному музею історії села Баланівки.
Нелегким видався життєвий шлях ювілярки, однак вона й досі залишається життєрадісною. Найбільше й найдорожче її надбання – велика дружна родина. Вона має вже 20 правнуків і 6 праправнуків.

Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.