Несподівана пропозиція

 Як розважливий, сорокарічний чоловік, при тверезому розумі й здоровій пам’яті міг так «вляпатися»? Все ж розпочиналось так невинно певною мірою романтично, а потім все, якось так швидко закрутилось. Всівшись перед телевізором с пляшкою холодного пива та смачнючою в’яленою рибою, він збирався насолодитись грою улюбленої футбольної команди. Та раптом телефонний дзвінок враз перервав цю спокійну ідилію. Чоловік зі здивуванням відзначив, що номер дозвонювача був невідомим. До нього, як до головного бухгалтера солідної фірми може зателефонувати любий її співробітник. На диво, виявилося, що він помилився у своїх припущеннях. На невдоволене чоловіче «Алло!» почулося ніжне й мелодійне жіноче «Привіт!». Голос був до болю знайомий, однак Віталію знадобилося декілька секунд, щоб згадати, кому він належить. Це була його однокласниця Наталка. Востаннє вони бачилися років чотири тому, на зустрічі їх класу. Тоді ж він і дав їй свій номер мобільного. Все стало на свої місця, хоча справжня причина несподіваного дзвінка залишалась невідомою. Потеревенивши ні про що декілька хвилин, чоловік почув пропозицію від жінки повечеряти разом в одній з міських кав’ярень. Домовившись про місце зустрічі, він поклав слухавку. Вечірня прогулянка видалась на славу. Наталка, як і завше, виглядала неперевершено. В своєму простенькому блакитному платтячку й білих босоніжках вона нагадувала березневий пролісок. Густе каштанове волосся жінки розсипалось по тендітних плечах, виразні вуста були злегка підфарбовані, щічки пашіли здоровим рум’янцем, в світло-карих очах була щира приязнь. Віталій із задоволенням відзначив, що прожиті роки додали їй ще більшого шарму й привабливості в порівнянні з часами бурхливої шкільної юності. І враз чомусь згадались ті перші почуття, що зародились у нього, коли вони ще сиділи за однією партою, і той перший поцілунок під плакучою вербою в міському парку та невмілі зізнання в коханні. Як це все давно було і як чітко та яскраво закарбувалось в його пам’яті. Вони просиділи в кав’ярні до самого закриття. Розмовляли про все загалом і ні про що зокрема. Згадували веселі кумедні випадки зі шкільного життя. Завзято танцювали повільні танці, міцно притискаючись одне до одного. Було далеко за північ, коли Віталій підвіз Наталку до її будинку. Прощаючись, вона раптом потягнулась до нього, швидко поцілувала в щоку й стрімко метнулась до вхідних дверей під’їзду. Трапилось це так несподівано, що чоловік не встиг хоч якось зреагувати на вчинок колишньої однокласниці. Потім дорогою додому губився в здогадках, щоб все це значило. Колись вони дійсно були доволі близькими. Разом вчились з першого класу й до випускного. Просиділи за однією партою весь цей час. Спершу дружили невинною дитячою дружбою. В підлітковому віці прокинулись інші почуття, що були наповненні бажанням, романтикою й пристрастю. Під їх п’янким впливом хлопець з дівчиною навіть мріяли побратися, створити спільну сім’ю і бути разом довіку. Реальність же виявилась зовсім іншою. Поки Віталій служив у війську, Наталя знайшла іншого. Коли хлопець повернувся додому, його однокласниця уже була заміжньою та чекала народження дитини. Парубок не надто сильно переймався цим. Два роки в армії швидко «очистили» його мізки від підліткових ілюзій і райдужних фантазій. Та й не до «амурних» стосунків йому тоді було. Відразу, після повернення з війська, юнак отримав важку травму і потім багато часу витратив на лікування та реабілітацію. Коли ж проблеми зі здоров’ям вирішилися, зайнявся влаштуванням власного життя. Звісно, про те, щоб завести власну сім’ю вже й мови не було. В першу чергу треба було шукати роботу та думати про те, як віддавати гроші, взяті в борг на лікування. А все інше відійшло на другий план, стало неважливим і малозначущим. Чимало років він і гадки не мав, як склалось подальше життя однокласниці. Хоча й мешкали вони в одному місті, та долею не судилося зустрітися. Тільки нещодавно, на зустрічі класу, Віталій побачив Наталку. Та серед святкового гармидеру вдалося дізнатися небагато. Лише те, що вона давно вже розлучилась зі своїм чоловіком й тепер мешкає з донькою-підлітком. Віталій спершу не надав цій події особливого значення. Сприйняв її за простий збіг обставин. «Простий збіг обставин» незабаром став на диво постійним та регулярним. Жінка наче шукала зустрічей з колишнім однокласником, вигадуючи все нові й нові причини для цього. Врешті-решт, Віталій вирішив переговорити з однокласницею та все прояснити. Для відвертої бесіди вибрав ту ж кав’ярню, де вони нещодавно зустрічалися. У розмові з’ясувалося, що Наталка уже багато років живе одиначкою, з чоловіком-п’яничкою давно розійшлась, ростить й виховує доньку-підлітка. На жаль, час минає, донечка скоро закінчить школу й подасться продовжувати навчання за кордоном, а вона залишиться абсолютно самотньою. Жінка, вона ще в повному розквіті сил, тому й наважилася на народження ще одного малюка. Щоб було про кого дбати й кому дарувати свою любов, ніжність і турботу. Вона доволі забезпечена, має своє житло, невеличкі заощадження і в змозі самотужки виростити ще одну дитину. Єдина завада на здійснені цього бажання – відсутність достойного кандидата, тільки для зачаття дитини, без жодних зобов’язань в майбутньому. Після довгих роздумів і тривалих пошуків Наталя вирішила, що найкращим варіантом для неї буде Віталій. Швидко зиркнувши на Віталія, Наталка стиха поцікавилася чи не хоче він бути претендентом на батька її майбутньої дитини. Побачивши ж розгубленість чоловіка, швидко заторохкотіла. Мовляв, нічого особливого в цьому немає. Тепер все в спеціальній клініці за відповідну плату зроблять швидко і без зайвих запитань. А після успішного штучного запліднення вона жодних претензій до нього не матиме. Нікому не розкаже про його причетність, і взагалі новонародженого малюка зареєструє на своє прізвище. Чоловік почав белькотіти щось малозрозуміле, якось невміло викручуватися, щось недоладно пояснювати. Він намагався не образити Наталію своєю відмовою. Врешті-решт, так і не дійшовши до якогось спільного рішення, вони, обоє розстроєні та неабияк знервовані, розійшлися по рідних домівках. Наступні кілька тижнів чоловік частенько згадував вечірню розмову. Неодноразово «прокручував» в голові почуте від Наталки. Звісно, в чомусь жінка мала рацію і могла прагнути свого щастя. Та спосіб, яким вона хотіла стати матір’ю видавався чоловіку обурливим. Він не осуджував її за такий план, та все ж вважав його не сприйнятим для себе. Віталій не міг погодитися на пропозицію колишньої однокласниці, не мав морального права давати життя дитині, якій судилося потім стати безбатченком. Минав час і прохання Наталки вже якось майже забулося в суєті буденних справ. Він з головою поринув в роботу фірми, а жінка більше про себе не нагадувала. Все, здавалося, повернулося до звичного, розміреного прогнозованого існування. Однак незабаром непередбачуваний перебіг подій перевернув все з ніг на голову. І винуватий в цій життєвій халепі був в немалій мірі і сам Віталій. Все розпочалося, як і минулого разу, зі звичайного телефонного дзвінка. На зв’язку була, зрозуміло, Наталка. Спершу жінка доволі довгий час вибачалась за минулу зустріч. Старалась виглядати адекватною, зрозумілою, зваженою. Розказувала, що все це в минулому, що вона все зрозуміла, що більше це не повториться. А ще… Сказала, що надіється на те, що вони й надалі залишаться друзями. І щоб уникнути всяких непорозумінь в майбутньому, вона запрошує його відзначити день її уродин. Так, невеличка скромна вечірка. Віталій згодився. Його інтуїція йому нічого не підказала. Він не передбачив підступу. Чоловік безпечно пішов на жіноче святкування і не здогадуючись, що воно змінить його подальше майбутнє. Вечірка на честь уродин Наталки… Віталій її практично й не пам’ятає. Пригадує, що привітав жінку з днем народження, подарував їй розкішний букет червоних троянд, проголосив за здравицю за святковим столом, пригубив келих вина. А потім… Потім на нього наче опустилась чорна пелена безпам’ятства. Весь світ навколо нього згас і чоловік занурився в глибокий океан незвіданої досі непритомності. Отямився Віталій аж на світанку. Він лежав на якійсь постелі напівроздягнутий. Голова розколювалася від нестерпного болю. В роті відчувався огидний присмак заліза. Розплющивши очі, чоловік збагнув, що перебуває в квартирі колишньої однокласниці. Як він потрапив на цей диван і що було до цього для нього тоді залишалося загадкою. Єдине, що приходило на думку – напився, мов свиня. Згоряючи від сорому за свій вчинок, Віталій, навіть не попрощавшись з іменинницею, залишив її квартиру. Віталій з головою поринув в роботу фірми, а жінка більше про себе не нагадувала. Все знову, здавалося, повернулося до звичного, розміреного, прогнозованого існування. Однак знову життя у чоловіка перевернулося з ніг на голову. Віталій ледь не втратив здоровий глузд, почувши чергову новину від Наталки. Чоловік саме повернувся з роботи додому, коли до нього завітала однокласниця. Жінка була в жахливій істериці. Обличчя заплакане, губи нервово тремтіли, волосся розкуйовджене. Припавши до грудей Віталія, Наталка, шмигаючи носом, почала говорити якісь нісенітниці. Мовляв, вона була дурною, коли зважилася на таке. Що жаліє за свій ганебний вчинок. А ще просить у нього пробачення. Чоловік довго не міг зрозуміти про що йдеться. Виявилося, що святкова вечірка, котрої він не пам’ятав, була частиною її хитромудрого плану. В келиху вина, який тоді випив чоловік, було підмішане спеціальне зілля. Під його дією він і втратив контроль над собою та пам'ять. Жінка ж, скориставшись його безпорадним становищем, здійснила те, про що прохала Віталія в кав’ярні. Тепер же вона вагітна від нього і надіється на його прощення. Прагне не його допомоги, не підтримки, не розуміння, лише звичного прощення. Сказане Наталкою ошелешило Віталія. Він ніколи не думав, що вона може бути такою підступною. І взагалі те, що трапилось не вкладалось в його голові. Чоловік уже і не знав, що його більше вразило. Зрадлива підлість колишньої однокласниці чи те, що він незабаром стане батьком. І якщо вчинок жінки він ще міг якось зрозуміти, вона ж бо хотіла здійснити свою заповітну мрію, то що дальше робити зі своїм майбутнім ще ненародженим малям, він і гадки не мав. До цього часу Віталій навіть і мріяти не смів про власну дитину. Вважав, що це не для нього. Був переконаний, що волею долі йому не судилося відчути всі принади батьківства. Жив сьогоденням, не замислюючись особливо про подальше майбуття. Звик до свого холостяцького існування. Тепер же все змінилося, і чоловік щонайменшого поняття не мав, як сприйняти ці переміни. Вир емоцій та почуттів не давав йому спокою ні вдень, ні вночі. Віталій багато думав над тим, що трапилося. І не знаходячи відповідей на ці запитання сердився і лютував, злився на колишню однокласницю, на себе, що так по-дурному потрапив у таку ситуацію, ставав похмурим і дратівливим. Та минав час. Незважаючи на образу та гнів Віталій частенько навідувався до Наталки. Приносив їй свіжі фрукти та всякі смаколики. Вони практично не розмовляли. Вона ніяково опускала погляд, приймаючи дарунки чоловіка. А він не знав, що їй сказати, боячись, не стримавшись, випадково чимось образити вагітну жінку. Тільки з кожним візитом спостерігаючи, як округлюється животик колишньої однокласниці, Віталій зі здивуванням зауважив, як його роздратування та лють непомітно поступаються місцем незнаній досі ніжності й незбагненному трепету. Коли ж до пологів залишилися лічені дні, майбутній батько дозрів до доленосного рішення. Це було нелегко, тому що кардинально міняло його життя. Тим не менше, він не зумів придумати щось краще. Віталій просто запропонував жінці стати його дружиною. І вона, на диво, не відмовила йому.

Роман ОЛІЙНИК.