Журналіст «Інтера» про Героя з Хмельниччини: «Не знаю, в чому він там народився, але кулі його облітали»

«Не можу забути і не поділитися теж не можу. Ми збиралися в Донецький аеропорт. Одні каву пили, інші перебирали зброю, хтось дзвонив додому. І все нервували. А хіба може бути інакше, якщо ти вирушаєш в один з найнебезпечніших маршрутів в світі? 15 хвилин від пункту А до пункту Б, за які можна посивіти і штани забруднити. І померти теж можна. Причому запросто. Ще жодній колоні не вдавалося проскочити необстріляної. Добре, якщо просто доїжджали всі екіпажі. І ось наші БТРи готові. Двигуни прогріті, кулемети заряджені. Починаємо пакуватися. І не поміщаємося. Ну, ніяк просто! БК, речей купа ... Але головне - люди. А людей більше, ніж місць у броні. Один зайвий. І якась незручна пауза раптом повисла. І Курбас її обірвав. Мовчки на броню встрибнув…
Всю дорогу через відкритий люк я бачив його черевик і іскристе дуло ПКМа. Не знаю, про що він думав, перетворюючи себе в мішень. І чи думав ... І не знаю в чому він там народився, але кулі облітали Сашу Курбатова. І я чомусь спочатку був у ньому впевнений. Сильний він хлопець. Рішучий в бою, а в житті скромний і добрий. Мобілізованість. Десантником Курбасу довелося стає по ходу. Хмельницька область може пишатися такими синами».