„Південна брама” – шлях до смачного життя | Новини Хмельницького "Є"

Цей готельно-ресторанний комплекс, розташований на виїзді з міста, зараз „на устах” в багатьох. Нахваляють лазню, яка легко перетворюється в фінську сауну чи російську „баню”, затишні номери, гарний сервіс та смачну кухню. Аби скуштувати шедеври останньої в обідню пору, ми вирушили до ресторану.

Тут все „по цимбалах”
Їдучи Кам'янецькою за місто хочеш-не-хочеш повертаєш голову в бік величезної брами, на якій красується назва готельно-ресторанного комплексу. До речі, картини з всілякими брамами, які існують у світі, прикрашають і стіни ресторанчика. Всередині виявилося досить затишно: з одного боку столики з шкіряними диванами, з іншого – з плетеними кріслами, відмежовані один від одного тканинними перегородками. А в куточку, біля самісінького входу, цимбали. Мовляв, переступив поріг – забудь про проблеми, і нехай все буде „по цимбалах”! Проте, так комфортно виявилося лише у залі для курців, а ось для тих, хто не палить, передбачене місце у прохідній кімнаті, яка веде одразу на кухню. Не хочеш нюхати цигарковий дим – сиди і нюхай аромати їжі, яку готують кухарі.

Кухня українська, європейська...
Глянцеве, добротно проілюстроване меню, наганяло ще більший апетит. З нього на наші тарілки „просилися” різноманітні смачні наїдки, навіть, свіженьке сало. Доки одна з нас насолоджувалася кавою, до філіжанки з якою офіціант безкоштовно приніс ще й шматочок баклави, ми чекаючи замовлення, попивали узвар та гортали журнали, які знайшли у ресторані. Забігаючи наперед скажу: обід на трьох обійшовся нам майже у 180 гривень, враховуючи те, що ми не брали нічого „міцного”.
Одна з коронних страв закладу – гуцульська, з білими грибами (одні її називають «банош», інші – «бануш» – 35 грн. 360 г). Він хоч і виявився втричі дорожчим за бануш „звичайний”, який пропонують у багатьох хмельницьких ресторанах, але ціну виправдав сповна. Його шкода було їсти, ним хотілося насолоджуватися якомога довше. І секрет не лише в білих грибах, але й у кукурудзяній каші, приготованій кухарями за особливим рецептом. Ще ми замовили на обід український борщ (15 грн.), смажені грибочки під сиром (20 грн.), печеню з телятини, картоплі, грибів і моркви (25 грн.) та стейк з курки (16 грн. за 100 г). Замовляючи останній, ми, звісно, не розраховували, що він обійдеться аж 45 гривень, але з'їли увесь шматок.

Чайові – обов'язкові
Саме так, 5% від загальної суми, на яку ми „наїли” у ресторані довелося викласти за обслуговування. Але претензій ми не мали. Офіціант виявився не тільки дуже милим, метким і уважним, але й інтелектуально розвиненим молодим чоловіком. І про стяг нашої області, який майорить на будівлі розповів, і невеличку екскурсію приміщенням провів, хіба що тільки на цимбалах не зіграв.