Немовля майже рік без матері

А починалося усе так красиво. Ганні здалося, що вона й справді зустріла свого принца. Як зізнається 21-річна дівчина, настільки закохалася, що була готова на усе. Несподівана звістка про вагітність, здавалося, згуртувала Ганну та Вадима. Молоді люди зняли квартиру, одружилися і з нетерпінням чекали первістка. Назарчик народився 4 лютого цього року. А вже в березні його розлучили з матір'ю, яка ще чотири місяці намагалася підтримувати лактацію, щоб продовжити годування малюка грудним молоком. Проте, донині вона не змогла бодай потримати маленького синочка на руках.

Невістки-свекрухи...
«Його мама постійно приходила до нас, у всьому намагалася повчати. А чоловік завжди підтримував її, - говорить Ганна. - Після чергової сварки я не витримала і вирішила поїхати до матері. Планувала відвезти речі, а потім повернутися за сином. На момент сварки свекруха тримала Назара на руках, я не хотіла просто видирати у неї дитину. Я була настільки пригнічена, не хотіла ще більше загострювати ситуацію».
З того часу й розпочалася ціла епопея. Помиритися без втручання сторонніх молодятам та їхнім родичам так і не вдалося.
«Ми вже виграли всі суди, які тільки можна, - розповідає адвокат Ганни Ольга Самбір. - Ще в червні суддя Хмельницького міськрайонного суду постановила повернути дитину матері. Згодом апеляційний суд також залишив у силі це рішення. Є висновок опікунської ради про доцільність проживання дитини з матір'ю. Вони ж силоміць відлучили немовля від грудного вигодовування. Навіть за Декларацією прав дитини Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй вказано, що малолітню дитину не слід розлучати з матір'ю. Назар у розшуку, а на його батька накладено штраф за невиконання судового рішення. Його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ігнорування постанови суда. Проте чоловіка це не лякає!».

Усім миром мирили
«Разом із виконавчою службою ми кілька разів намагалися виконати рішення суду, проте двері нам ніхто не відчиняв, - каже начальник відділу опіки та піклування служби у справах дітей Хмельницької міської ради. - Й досі, з червня, рішення не виконане. Спочатку до нас звернулася бабуся зі скаргою, що мати залишила дитину. Коли почали розбиратися, виявилося, що до конфліктної ситуації довела Ганну саме свекруха. Викликали батька, і він наче й погодився, щоб мати дитини повернулися, й надалі вони жили як родина. Але цього не сталося. Обстежували умови, в яких проживала родина, і дитина зокрема, як батьки виконують обов'язки по догляду. З'ясовували, що мама хлопчика абсолютно нормально доглядала немовля, поки мала таку змогу. Нині вона так само може це робити й, головне, хоче піклуватися про свого сина. Наша служба пропонувала бабусі віддати дитину батьку з матір'ю, але вона відмовилася. Про це також був складений акт. Матері не дала навіть підійти до дитини! І батько категорично відмовився повернути немовля. На жаль, нині дуже часто трапляються випадки, коли батьки не можуть порозумітися з приводу виховання дитини. Образи один на одного, як на подружжя, відбиваються на дитині, втягують малюка у суперечки».
За словами пані Самбір, довелося їздити у Скаржинці робити експертизу про те, що Ганна адекватна, що вона не божевільна. Лікарі запевнили, що молода жінка цілком нормальна.
«Була спроба помиритися. Ми з Вадимом домовлялися, що бодай ненадовго поживемо у вузькому колі нашої родини, у трьох із сином, - пригадує Ганна. - Він вмовив мене поїхати до якоїсь бабки-ворожки. Я не знаю хто вона, але такого вже навигадувала! Наче я мало не сатана і хочу передати це дитині. Уявляєте? Так з тих пір навіть не дозволяли мені доторкнутися до дитини. Я взагалі не знаю, де тепер мій Назарчик».

У кожного своя правда
Молода мама у розпачі. Неодноразово приходила до тієї квартири, де колись жила разом з чоловіком і сином, та марно. Лише одного разу їй вдалося зустріти свекруху з дитячою коляскою на вулиці. Та тендітній дівчині не вдалося відвоювати малюка. Свекруха ж, за словами Ганни, мотивує свою поведінку тим, що Назару з нею буде краще. Мовляв, у неї краще матеріальне становище, і тому бабуся зможе дати йому більше, ніж рідна мати.
Вадим же бачить цю ситуацію зовсім по-іншому. Молодий тато запевняє, що Ганна неодноразово гримала дверима та йшла з дому, і кожного разу збирала лише свої речі, а не дитячі.
«Малому вже 10 місяців, але дружина давним-давно навіть не телефонувала й не цікавилася, як там Назар. Ще навесні гуляла з дитиною, - стверджує Вадим. - Якби вона виявила бажання прийти до дитини, ніхто б їй не завадив. Прийшла б до дитини, а не до свекрухи. Вона ж на це відповідає, що не буде принижуватися й приходити. Каже: «Віддайте мою дитину!», і все. Сама не йде на контакт. Я ж не забирав у неї сина, Ганна сама пішла. Якщо вона вже кілька разів змогла піти й залишити малюка, де гарантія, що вона не зробить це знову?».
Чоловік твердить, що справжня причина конфліктів йому невідома, й звинувачує дружину у тому, що вона знаходить час писати на нього заяви, а прийти до дитини чи спробувати домовитися ні.
Отож поки тато й мама з'ясовують вже публічно, хто винен, малечі виповнився майже рік. І він не знає, що таке нормальна родина.