Потрійне щастя

Напевно, для кожної жінки новина про бажану вагітність сприймається як диво. Так було і з 22-річною Світланою. Раділи з чоловіком, майбутніми бабусями й дідусями від усієї душі. А скільки всього планували! Однак розмови в основному велися навколо того, як назвати майбутнього малюка, кого більше хочеться – хлопчика чи дівчинку. І ось на екрані УЗД лікар виявив одразу двох діток. Дуже здивованою Світлана не була, адже її батько також був одним із близнюків і про те, що вона також може стати мамою двійні, знала. Сприйняла це нормально, бо сама росла у великій родині, де виховувалося 5 дітей. До неї всі ставилися, як до кришталевої вази: оберігали, постійно цікавилися, чого їй хочеться найбільше. Вона ж турбувалися лише про те, щоб вдалося виносити крихіток (в ідеалі – до кінця терміну), хвилювалася, як пройдуть пологи. Лікарі, в свою чергу, хоч і приховували тривогу, втім, побоювалися за дітей. Залишаючись наодинці з собою, Світлана лагідно гладила живіт і міркувала про те, як зміниться її життя з появою немовлят. Майбутнє її не лякало, навпаки, вона з нетерпінням чекала народження малюків. Але коли прийшов час народжувати, на Світлану чекала справжня несподіванка. Замість двох діток вона народила трьох чудових дівчаток: Аліну, Каріну та Марину!

«Ми настільки схильні до стереотипів, що боїмося їх ламати, – каже Світлана. – Тому повідомлення про трійню сприйняли з подивом і навіть деяким побоюванням. Тепер я точно знаю: не потрібно нічого боятися. Якщо вже жити на цій планеті – так на повну, ні про що не шкодуючи! Потрібно навчитися насолоджуватися спілкуванням із дітьми. Так, всі ми втомлюємося, а малюки потребують уваги. Приділіть час дітлахам й одразу відчуєте приплив сил!».

Для Світланиного чоловіка народження трійні стало справжнім випробуванням на мужність та батьківство, з яким він не впорався. Тільки рік він спостерігав, як ростуть його донечки, а потім залишив свою сім’ю напризволяще й зник із їхнього життя назавжди. День за днем Світлана сама дивилася за тим, як дорослішають і змінюються її дівчатка. Поступово в кожної проявилися власний характер та індивідуальність. За словами молодої матусі, вони дуже різні, не схожі одна на одну. Найстарша Каріна – дуже наполеглива та жвава, Аліна – ласкава та чуйна, а Маринка – зговірлива, слухняна й відповідальна. Часом жінка не вірить у те, що таке диво могло статися з нею. Її красуні – найдорожчий скарб! А на батька своїх дітей вона не тримає зла. Світлана переконана, що їй просто зустрівся не той чоловік. Зараз дівчатка вже майже дорослі, навчаються у 3-ому класі й регулярно тішать свою любу матусю гарними оцінками. Крім того, вони добре розуміють, що мама втомлюється на роботі (Світлана працює техпрацівницею у дитячому садочку) й усіляко намагаються допомогти їй та своїй бабусі по господарству. І нічого, що дуже часто хочеться спати й катастрофічно не вистачає часу... Проте жінка втричі частіше за інших батьків чула ніжне «агу» й негайно ж забувала про всі свої прикрощі. За словами Світлани, коли дивишся в ці оченята, вже ні про що не думаєш: ні про ціну на підгузники, ні про кількість суміші, необхідної на день, ні про втому, ні про самотність.

«Колись я думала, що хочу народити дитину й виховати з неї просто хорошу людину, – каже Світлана. – Про чоловіка я якось особливо не замислювалася: буде він чи ні. Хтось згори, мабуть, почув моє бажання і послав випробування: ти хотіла одного? А ось трьох спробуй одна виховати. Але це не лише випробування, але й безмежна радість. І я хочу сказати всім чоловікам: не бійтеся! Адже діти – це не тільки безсонні ночі й пелюшки, це ще й неймовірне щастя. Коли дивишся, як вони ростуть, починають ходити, вимовляють перше слово, то розумієш, що нічого важливішого за ці моменти не існує. Зараз мені 31 рік, і я живу тільки своїми дітьми і тільки для своїх дітей. Можливо, коли-небудь у мене й буде чоловік, який полюбить мене і моїх донечок. Але навіть якщо цього ніколи не станеться, нічого страшного. Я й так щаслива!».