Гаряча тема:
- Війна
Як відбувається геноцид українців в толерантному ХХІ столітті
Останні дописи:
- Як відбувається геноцид українців в толерантному ХХІ столітті
- Дитині в інтернаті потрібні не кілограми цукерок і літри шампунів від “благодійників”, а доросла людина, яка навчить елементарних речей
- Чи дійдуть подарунки Святого Миколая до дітей-сиріт?
- Хто краде щасливі години у сім’ях?
- Здорове суспільство – це небайдужі люди, ті хто подадуть руку і допоможуть піднятись тим, хто оступився
Діячі радянської епохи вважали, що лише інтернат міг виховати справжніх комуністів.
У замкненому оточенні, під впливом «запрограмованих» педагогів, діти ставали віддзеркаленням тоталітарної системи. Союз давно зник, Україна стала незалежною, а стан справ у сфері інтернатів у країнах східної Європи, на жаль, і досі не змінився.
У гуманних прогресуючих державах виховання дитини в інтернаті вважається злочином проти неї. Тому там заклади інституційного виховання були ліквідовані, а дітей поміщено в сім’ї.
Не дивлячись на те, що ми живемо в толерантному суспільстві, робимо всі необхідні кроки для вступу у Євросоюз, вносячи зміни до Законів, поруч з тим відбувається нищення людських доль.
Станом на 2016 рік в Україні налічується близько 744 закладів інституційного догляду, в яких знаходиться 104 тис. дитей, з яких лиш 8% є сиротами. Як зазначив уповноважений Президента України у справах дітей Микола Кулеба: «Це міф, що інтернати створені для сиріт. Їх там лише 8 %! Інші діти мають батьків і потрапили до системи через відсутність підтримуючих послуг за місцем проживання».
За дослідженням, виховання в умовах інтернату травмує особистість. Перебування дитини в закладах інституційного догляду від народження до 3 років є особливо небезпечним, тому що цей період найважливіший в розвитку людини. Це фаза формування психічного стану, самооцінки, зародження самосвідомості. За перших 3 роки людина проходить половину шляху свого психічного розвитку. Базова потреба віку – потреба в любові, дитині необхідно відчувати тактильний контакт близької людини. Саме через відсутність ласки та любові, маленькі діти починають себе заколисувати самі, обхопивши ручками голову. І роблять вони це на підсвідомому рівні. Страшно дивитись, як дитина самостійно компенсує відсутність мами. Все, що необхідно маляті – близький емоційний контакт з дорослою людиною, якщо його немає – все решта не має значення: ні їжа, ні ігри, ні одяг.
Кожна дитина, яка була хоча б деякий час в притулку в період від 0 до 3 років отримує діагноз – затримка психомовного розвитку, саме через це такі дітки не можуть говорити до 3 – 4 років.
А ви знали, що працівники дитбудинку не беруть дітей на руки, щоб ті не прив’язувались? Але ж це є необхідною складовою для умов формування здорової психіки людини. Багато дітей саме через це потрапляють до корекційних шкіл-інтернатів з легкою або важкою формою розумової відсталості.
За деякими дослідженнями вчених із провідних університетів США, за 3 місяці перебування в інтернаті дитина втрачає 1 місяць росту і ваги. За місяць перебування в закладі інституційного виховання дитина втрачає 1 пункт IQ. Через постійні стреси уражаються частки мозку. Але є певний поріг, коли втрачати більше немає куди. Діти, які виховувались в таких умовах, мають проблеми з інтелектом. Але коли їх перемістити в сім’ю, показники інтелектуального розвитку приходять в норму.
Багато дітей, які протестують проти працівників інтернату, можуть опинитися у психлікарнях на примусовому лікуванні. Просто через те, що хтось відмовився працювати в директора на городі, комусь їжа не сподобалась, а хтось просто розізлився. Діти виражають свою особистість, за що караються нелюдськими методами (зі слів вихованців інтернату).
Денис Холостенко – колишній пацієнт Балтського психоневрологічного інтернату розповів, як у них в закладі боролись із протестуючими: «Коли ти починаєш доводити – тобі або в морду б'ють. Або ж*пу заколюють всякими психотропними препаратами».
Цікава також історія Оксани Мастерс , яка родом з Хмельниччини. Над нею сильно знущались в спеціалізованій школі – інтернаті у Ізяславі , поки її не всиновили в США. Там вона стала Олімпійською чемпіонкою, а в нас у неї не було майбутнього!
Колишній уповноважений з прав дитини при Президенті України Юрій Павленко заявив: «Я переконаний, більше половини дітей, які є в інтернатних закладах з різного роду психіатричними діагнозами вони реально є здоровими дітьми» (із сайту ТСН).
Хибна система калічить долі тисячі дітей назавжди, тихо, без шуму здійснюється геноцид українців в толерантному світі. Чи варто про це мовчати?
Нам, українцям, прийшов час взяти відповідальність за наших з вами дітей. Бо дітей чужих не буває!
Якщо сьогодні не відреагуємо, то завтра ці діти стануть черговою проблемою, яку вже ніхто не вирішить.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: