ye-logo.v1.2

Як відбувається геноцид українців в толерантному ХХІ столітті

Суспільство 4896

Діячі радянської епохи вважали, що лише інтернат міг виховати справжніх комуністів.

У замкненому оточенні, під впливом «запрограмованих» педагогів, діти ставали віддзеркаленням тоталітарної системи. Союз давно зник, Україна стала незалежною, а стан справ у сфері інтернатів у країнах східної Європи, на жаль, і досі не змінився.

У гуманних прогресуючих державах виховання дитини в інтернаті вважається злочином проти неї. Тому там заклади інституційного виховання були ліквідовані, а дітей поміщено в сім’ї.

Не дивлячись на те, що ми живемо в толерантному суспільстві, робимо всі необхідні кроки для вступу у Євросоюз, вносячи зміни до Законів, поруч з тим відбувається нищення людських доль.

Станом на 2016 рік в Україні налічується близько 744 закладів інституційного догляду, в яких знаходиться 104 тис. дитей, з яких лиш 8% є сиротами. Як зазначив уповноважений Президента України у справах дітей Микола Кулеба: «Це міф, що інтернати створені для сиріт. Їх там лише 8 %! Інші діти мають батьків і потрапили до системи через відсутність підтримуючих послуг за місцем проживання».

За дослідженням, виховання в умовах інтернату травмує особистість. Перебування дитини в закладах інституційного догляду від народження до 3 років є особливо небезпечним, тому що цей період найважливіший в розвитку людини. Це фаза формування психічного стану, самооцінки, зародження самосвідомості. За перших 3 роки людина проходить половину шляху свого психічного розвитку. Базова потреба віку – потреба в любові, дитині необхідно відчувати тактильний контакт близької людини. Саме через відсутність ласки та любові, маленькі діти починають себе заколисувати самі, обхопивши ручками голову. І роблять вони це на підсвідомому рівні. Страшно дивитись, як дитина самостійно компенсує відсутність мами. Все, що необхідно маляті – близький емоційний контакт з дорослою людиною, якщо його немає – все решта не має значення: ні їжа, ні ігри, ні одяг.

Кожна дитина, яка була хоча б деякий час в притулку в період від 0 до 3 років отримує діагноз – затримка психомовного розвитку, саме через це такі дітки не можуть говорити до 3 – 4 років.

А ви знали, що працівники дитбудинку не беруть дітей на руки, щоб ті не прив’язувались? Але ж це є необхідною складовою для умов формування здорової психіки людини. Багато дітей саме через це потрапляють до корекційних шкіл-інтернатів з легкою або важкою формою розумової відсталості.

За деякими дослідженнями вчених із провідних університетів США, за 3 місяці перебування в інтернаті дитина втрачає 1 місяць росту і ваги. За місяць перебування в закладі інституційного виховання дитина втрачає 1 пункт IQ. Через постійні стреси уражаються частки мозку. Але є певний поріг, коли втрачати більше немає куди. Діти, які виховувались в таких умовах, мають проблеми з інтелектом. Але коли їх перемістити в сім’ю, показники інтелектуального розвитку приходять в норму.

Багато дітей, які протестують проти працівників інтернату, можуть опинитися у психлікарнях на примусовому лікуванні. Просто через те, що хтось відмовився працювати в директора на городі, комусь їжа не сподобалась, а хтось просто розізлився. Діти виражають свою особистість, за що караються нелюдськими методами (зі слів вихованців інтернату).
Денис Холостенко – колишній пацієнт Балтського психоневрологічного інтернату розповів, як у них в закладі боролись із протестуючими: «Коли ти починаєш доводити – тобі або в морду б'ють. Або ж*пу заколюють всякими психотропними препаратами».

Цікава також історія Оксани Мастерс , яка родом з Хмельниччини. Над нею сильно знущались в спеціалізованій школі – інтернаті у Ізяславі , поки її не всиновили в США. Там вона стала Олімпійською чемпіонкою, а в нас у неї не було майбутнього!

Колишній уповноважений з прав дитини при Президенті України Юрій Павленко заявив: «Я переконаний, більше половини дітей, які є в інтернатних закладах з різного роду психіатричними діагнозами вони реально є здоровими дітьми» (із сайту ТСН).

Хибна система калічить долі тисячі дітей назавжди, тихо, без шуму здійснюється геноцид українців в толерантному світі. Чи варто про це мовчати?

Нам, українцям, прийшов час взяти відповідальність за наших з вами дітей. Бо дітей чужих не буває!

Якщо сьогодні не відреагуємо, то завтра ці діти стануть черговою проблемою, яку вже ніхто не вирішить. 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую