Повернення в майбутнє, або Як змінити селище, не чекаючи, що це зробить хтось

«Мрію, щоб Антоніни стали сучасним європейським містечком. І кожен мешканець для цього вносить свою частку», — каже Антонінський селищний голова Наталя Кондратюк.

Селище Антоніни, що на Красилівщині, мабуть, єдине містечко в Україні, де збереглися не лише будівлі графськіої резиденції, а й досі витає дух колишньої розкоші. Нині на території Антонінської селищної ради проживають 3 200 людей, до її складу входять Антоніни та села Закриниччя і Рублянка. Днями ми завітали до мальовничого селища, прогулялися старовинними вуличками, послухали розповіді про події, які тут розгорталися понад сто років тому, та поспілкувалися із селищним головою Наталею Кондратюк про сучасне життя Антонін та плани на майбутнє

— Наталю Анатоліївно, як вдається виживати у нинішний непростий час? Звідки наповнюєте бюджет селища?

— Наповнення бюджету — найголовніше наше завдання. Дохідна частина формується, як і всюди. І ми вже залучили понад три мільйони позабюджетних коштів — завдяки участі у різних програмах і здобуття грантів. У цьому допомагає громадська організація «Антонінський край»

— Які проекти реалізовували?

— Реалізували чотири проекти, які фінансуються Євросоюзом та програмою розвитку ООН (ЄС ПРООН). За одним проектом придбали автобус для перевезення дітей. За іншим замінили 177 вікон у загальноосвітній школі, де навчається 280 дітей. Третій проект — інноваційні заходи вуличного освітлення. За період його реалізації встановили 14 ліхтарів із сонячними панелями. Також за допомогою реалізації проекту у селищі створили сільськогосподарський обслуговуючий кооператив. Для його діяльності придбали техніку: трактор, плуг, фрезу, культиватор, картоплесаджалку та картоплекопалку, косарку, відвал для розчищення снігу. Також завдяки участі у проекті «Відродження творчих колективів на селі» купили обладнання для закладу культури. Наша сільська рада стала переможницею у всеукраїнському конкурсі проекту «Інноваційні підходи до формування цілісного соціально-культурного простору громади», результат — проведення ремонту залу для громадських зібрань. А завдяки проекту «Разом ми зможемо» обгородили кленово-каштанову аллею ХVІІІ століття.

— Розкажіть детальніше про сільськогосподарський кооператив: як його організовували і який зиск мають люди.

— Суть проектів Євросоюзу та програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» полягає у тому, що під конкретні цілі вони виділяють 80 відсотків необхідних коштів. А 20 відсотків витрат — це кошти громади, благодійників, селищного бюджету, —долучається до розмови юрист селищної ради Марина Пасічник. — Сільськогосподарський кооператив — це неприбуткова організація, яка надає послуги членам цього кооперативу. Хто вступає до нього, сплачує пайові внески. Наш кооператив має тридцять членів. Й усі послуги їм надаються за собівартістю. Так можна зорати город, посадити картоплю, розкидати добрива тощо. На першому етапі реалізації проекту ми купили трактор й обладнання для нього. Зараз закінчуємо роботу над реалізацією другого мікропроекту, завдяки якому плануємо купити причіп до трактора, розкидач мінеральних добрив і навантажувач. На часі — створення ще одного кооперативу — із заготівлі та переробки молока.

— Чи не стоїть на порядку денному питання про створення об’єднаної територіальної громади?

— Згідно з перспективним планом, на території Красилівського району мають бути створені дві громади — Антонінська селищна та Красилівська міська. До нашої громади мають приєднатися 14 сільських рад. Зараз проводимо роботу у цьому напрямку. І я переконана, що незабаром наша громада буде однією з найкращих у державі, — продовжує Наталя Анатоліївна.

— Антоніни — містечко цікаве у краєзначому, історичному, туристичному плані. Як використовуєте ці переваги?

— Антоніни входять до туристичного маршруту «Кам’янець-Подільський-Междибіж-Самчики-Антоніни-Ізяслав». І надалі ми плануємо розвивати туристичний напрямок. Нащадки графа Потоцького, який колись мав у Антонінах резиденцію, живуть у Польщі. Ми звернулися до керівництва музею Потоцьких, який діє у Ланьцуті, із проханням допомогти нам у створенні музею Потоцьких. Його плануємо відкрити цієї осені. А з Польщі вже отримали подарунок — 19 експонатів для цього закладу. До речі, нащадок графів, Марек Потоцький, обіцяв приїхати на відкриття музею.

— Що цікавого можна побачити в Антонінах?

— У нас є п’ять пам’яток національного значення, 12 — місцевого. Ще сто років тому Антоніни були містечком європейського типу. Граф Потоцький не плазував перед царем, він вважав себе рівнею з ним за фінансовими статками. Посудіть самі: вісім цукрових заводів, парфумерна та деревопереробна фабрики, лікарня, безкоштовна чотирирічна школа, найкраща в Європі бібліотека... Його скакуни на європейських перегонах завойовували призові місця. Він був настільки прогресивним, що на 14 років раніше скасував кріпосне право. Граф багато коштів вкладав у розбудову містечка, заклав чудовий парк. Сто років тому в оранжереї Потоцьких квітували 120 видів орхідей! І багато що з колишньої розкоші збереглося до наших днів. Тож подивитися в Антонінах є на що.

Читайте також: Мандрівники радять. ТОП-10 найгарніших сільських палаців Хмельниччини

— Сьогодні відбувається реформування медичної галузі. Чи мають доступну медичну допомогу ваші мешканці?

— Так. У нас діє відділ екстреної медичної допомоги, лікарська амбулаторія сімейної медицини, два ФАПи. Нам вдалося зберегти стаціонарне відділення районної лікарні. Адже у селах живе багато людей пенсійного віку, яким проблематично добратися до райцентру. Тому медична допомога має бути наближена до громади.

— А як щодо освіти?

— У нас створений освітній округ. Маємо загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, будинок творчості, дитячо-юнацьку спортивну школу, музичну школу. Влітку працює стаціонарний дитячий табір, де відпочивають діти з Красилівського, Теофіпольського, Полонського, Городоцького районів та обласного центру. Нещодавно завершили реконструкцію дитячого садка. На це отримали кошти з обласного бюджету, за які добудували приміщення для ще однієї групи і провели капітальний ремонт усієї будівлі. Таки чином створили додаткових п’ять робочих місць. Заклад відвідують вісімдесят дітей. Ще один дитсадок працює у Рублянці.

— Проблема багатьох сіл — відсутність водогону.

— Ми її вирішили. За кошти місцевого, районного бюджету та благодійників відремонтували дві недіючі свердловини, водонапірну башту і провели 5,2 кілометра водогону. Тепер 114 дворів мають якісне водопостачання.

До речі, Антоніни пройшли до фіналу конкурсу "Неймовірні села України", але зараз треба голосувати, щоб дати шанс селу перемогти і отримати додатові кошти на розвиток.