Хмельницькі моржі вірять в дива

В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Здавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року.

А ще багато людей в цей день купаються в ополонці й вірять в те, що хрещенська вода не лише зцілює тіло, а й очищує душу. Наскільки цей ритуал особливий для відомих хмельничан, які купаються на Водохреще, дізнавалися кореспонденти «Проскурівського телеграфу».

Олена  Польова,  шоувумен: «Для мене купання на Водохреще – це особливий ритуал. Перш за все тому, що я вірю в силу хрещенської води. Вона не лише додає здоров'я, а й очищує душу. Якщо робити це з вірою в серці, попросити в Бога прощення за усі гріхи, то купання справді приносить своєрідне очищення. І я глибоко вірю, що саме завдяки купанню на Водохреще мене обходять стороною усілякі болячки. Адже не завжди вистачає часу на те, щоб ретельно піклуватися про своє здоров'я. А віра – вона має здатність робити справжні дива, в тому числі й зцілювати і тіло, і душу. Як правило, ми купаємося разом з чоловіком. Віднедавна у нас з'явилися послідовники — наші друзі. Я навіть можу давати якісь поради, наприклад, як правильно пірнати в ополонку вперше, адже купаюся на Водохреще вже шостий рік поспіль. Незабаром будемо долучати до цієї справи й наших дітей».

Михайло Чайковський, ректор Хмельницького інституту соціальних технологій Міжнародного університету розвитку людини «Україна»: «Раніше взимку я купався часто. Свого часу навіть їздив до відомого «моржа» Порфірія Іванова. Слухав його настанови, уроки. Тоді десь вісім років поспіль я не уявляв свого життя без моржування. Нині купаюся в ополонці не так часто, але на Водохреще – обов'язково. Для мене – це своєрідне фізичне та духовне очищення. А ще крижана вода – чудові ліки від усіляких хвороб. Якщо, буває, підчеплю ангіну чи грип, то також лікую їх, пірнаючи в ополонку».

Майя  Онищук, скрипалька: «Минулого року я вперше купалася на Водохреще. Для мене це був новий досвід, але він став особливим. Не знаю, наскільки події, які сталися в моєму житті після купання на Водохреще, пов'язані саме з цим ритуалом, але в мене, чесно зізнаюся, почався новий період в житті, в творчості, в моїх починаннях. Для мене було важливо не лише пірнути в ополонку, а підготуватися до цього духовно. Я багато читала, щоб зрозуміти для себе: чому я хочу це зробити? Важливо, попросити в Бога прощення, пробачити комусь, очистити душу, думки, помисли. Якщо людина шукає якісь причини, мовляв, хочу купатися на Водохреще, але щось заважає, значить вона ще не готова до цього ритуалу. Коли я вперше підходила до ополонки, то побачила, як мама купала малесеньку дитину, і зрозуміла: боятися – не варто, варто бути впевненим, що думки, з якими ти входиш у воду – чисті. Відчуття – наче народжуєшся заново».   

Іван  Гавчук, екс-губернатор Хмельниччини: «Для мене купання на Водохреще – особливий ритуал, адже, за Біблій­ними переказами, в цей день вода набуває цілющих властивостей. Пам'ятаю, ще в дитинстві бабуся давала мені пити освячену воду, розповідала, що вона забирає усілякі хвороби, очищує душу. Хоч тоді були радянські часи і усілякі релігійні ритуали заборонялися, в селах на Водохреще воду обов'язково освячували. А вже з десяток років в цей день я обов'язково пірнаю в ополонку. Для очищення тіла і духу. Воду я люблю, а тому ані страху перед нею, ані перед холодом не відчуваю. І, звісно ж, рекомендую усім».