Як хмельничани відзначають День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (ФОТО)

Сьогодні, 9 травня, Хмельницький разом зі всією Україною відзначає 74-річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Щоб вшанувати пам’ять полеглих, жителі міста з самого ранку несли квіти до меморіальних комплексів на військовому кладовищі, біля Вічного вогню та Меморіалу Слави.

Під музику, без промов посадовців, містяни вшанували героїв на військовому кладовищі. Клали квіти і лампадки не лише до пам’ятників та стел, а й на могили солдатів. Дехто приходив із фотографіями своїх дідів та прадідів.

З кожним роком учасників Другої світової війни стає все менше. На військове кладовище цього року прийшло лише кілька ветеранів. Серед них 92-річний танкіст Володимир Фурман.

Після покладання квітів священники провели панахиду.

Разом зі своїм сином Олександром колишній військовослужбовець вшанував полеглих побратимів. На фронті був механіком-водієм самохідної артилерійської установки. Закінчивши полкову школу, воював в Угорщині та Австрії.

Володимир Фурман з сином Олександром.

«Закінчивши полкову школу, нас відправили на фронт в Угорщину. Екіпажі забрали, а механіки поїхали воювати. Вручили нам самоходки. Це було в 1945 році. Тоді, 16 березня, третій український фронт пішов у наступ і всі війська пішли в наступ, а 17-го вранці болванка попала в мою самоходку, - розповідає ветеран. - Навідник був ранений, я був контужений. З тих пір все життя погано бачу і чую. Цього ж дня відремонтували самоходку і ввечері знов пішли в наступ».

Володимир Іванович згадує, як після Угорщини перейшли в Австрію. «Ми Відень брали. Там загинув наш командир дивізіону, майор Давидов, якого ми дуже любили», - говорить він.

Ветеран показав фронтову газету із своїм знімком.

Розповідаючи події Другої світової, ветеран дістає з карману ксерокопію фронтової газети. На сторінці – замітка про про бойовий день «самоходки» з фотографією ще зовсім юного, 18-річного Володимира Фурмана.

Війна торкнулась майже кожної родини.

Хмельничани прийшли вшанувати своїх дідів та прадідів.

Ветерани зі сльозами на очах згадували воєнні роки.

Люди клали квіти на могили солдат.