ye-logo.v1.2

Сергій Жадан розповів, з якими проєктами приїде у Хмельницький

Суспільство 3146
Сергій Жадан: «Сьогодні українська культура чи не вперше у своїй історії переживає стан нормального повноцінного розвитку, нормального поширення»
Сергій Жадан: «Сьогодні українська культура чи не вперше у своїй історії переживає стан нормального повноцінного розвитку, нормального поширення». Фото: автора

6 жовтня письменик візьме участь у заходах перекладацького фестивалю «Translatorium».

Відомий сучасний український митець, автор десятків поетичних збірок, низки романів, оповідань та учасник музичного гурту «Жадан і Собаки» Сергій Жадан у жовтні відвідає Хмельницький, аби взяти участь у кількох заходах перекладацького фестивалю «Translatorium».

В інтерв’ю для сайту «Є» письменник розповів про те, хто допомагає йому популяризувати свої книги за кордоном, про проєкт «Лінія Маннергейма», з яким у жовтні приїде у Хмельницький, та про те, що ще Сергій Жадан підготував для хмельничан.

Сергію, ваші твори були перекладені більш як двадцятьма мовами. Ви особисто займаєтесь перекладом?

— Свої книги сам не перекладаю, бо мені здається, що перекладати мають перекладачі. Займаюсь перекладом нерегулярно і непрофесійно. Коли виникає бажання щось перекласти – беру і перекладаю. От зараз, наприклад, з командою проєкту «Meridian Czernowitz» плануємо зробити книгу вибраних віршів Бертольда Брехта, які я нещодавно перекладав. Також є давні плани перекласти Дерека Уолкотта, якого українською майже взагалі немає.

Хто перекладає ваші книги?

— По-різному. Це щоразу якась окрема історія. От, до прикладу, в Америці маю кілька перекладачів, і це дуже різні люди. Прозу перекладає тандем Райлі і Айзек, вони американці. У Райлі унікальна історія, його дружина – росіянка, він жив в Москві. І саме звідти він зацікавився Україною. Райлі сам мене знайшов і сказав, що хоче спробувати перекласти мої твори. Я сказав: ну спробуй. Коли він починав працювати, то говорив російською, а зараз він чудово говорить українською. Разом з тим, близько 20 років мене англійською у Америці перекладають Вірляна Ткач та Ванда Фибс. Це такий собі перекладацький тандем. Вірляна – українка за походженням, Ванда – афроамериканка, поетка. А ще у мене наступного року має вийти книга, яку переклав Остап Кінь. Він українець, виїхав до Америки, живе там довгий час і перекладає українською.

Наскільки автору важливо, аби його твори перекладали і чому?

— Мені здається, що будь-яка культура і література десь підсвідомо прагне експансії, виходу і перекладу. Замкнутість на собі завжди викликає купу фобій і комплексів. Це те, що нашій культурі традиційно притаманне. Ми довгий час були закриті, довгий час були зосереджені виключно на питанні виживання. Але ситуація справді змінюється. І в нашому випадку — на краще. Сьогодні українська культура чи не вперше у своїй історії переживає стан нормального повноцінного розвитку, нормального поширення. А без перекладу автора не зрозуміють, без нього немає шансу вийти на іншу аудиторію. Це – закритість у своєму мовному просторі.

Яка ситуація з українською літературою за кордоном?

— Її потрібно поширювати. Ми живемо в нашому українському світі і нам видається, що цей світ є зрозумілим і будь-якому іноземцю. Насправді це зовсім не так. Варто перетнути українсько-угорський чи польський кордон і стає одразу зрозуміло, що присутність там української культури та літератури доволі фрагментарна і далека від бажаного рівня. Тому її потрібно популяризувати і на приватному рівні, і на державному. Це нормальна практика, коли держава підтримує свою культуру і має свою політику стосовно неї.

Що потрібно, аби українську книгу переклали за кордоном?

— Потрібно, щоб книга була цікава.

І все?

— Більшість тих, хто перекладає українську літературу за кордоном, я знаю. І насправді вони слідкують за українськими літературним ринком. Вони знають, що тут відбувається, відстежують новинки. І якщо, на їхню думку, якась літературна новинка може зацікавити читача в їхній країні, то вони спробують її перекласти, або якось промотувати. Тому не потрібно вигадувати велосипед, варто написати хороший, цікавий текст.

У жовтні ви відвідаєте Хмельницький у рамках фестивалю «Translatorium». Що підготували?

— Приїду з музичним проєктом «Лінія Маннергейма». Туди, крім мене, входить ще Олег Каданов – музикант і засновник групи «Оркестр Че», і з нами ще грає Женя Турчинов, гітарист гурту «Собаки в космосі». Ця музика різниться від проєкту «Жадан і собаки», вона більш медитативна, лірична і експериментальна, там більше електроніки.

Також на фестиваль приїде перекладачка, завдяки якій ваші твори читають французькою?

Так, Ірина Дмитришин. До речі, вона ваша землячка. Ірина вже довгий час живе в Парижі і фактично є локомотивом промоції української літератури у Франції. Вона перекладає багато авторів, зокрема і моїх дві книги, які вийшли у Франції.

Про що говоритимете?

— Про що запитають. Фестиваль перекладачів – це на сьогодні стратегічна річ і дуже цікава. От, наприклад, у нас є проєкт «Розділові», минулого року ми приїздили з ним в Хмельницький. Цього року ми запросили кількох моїх перекладачів з різних країн і спробували наші «Розділові» перекласти іншими мовами, щоб все це зазвучало італійською, французькою, чеською, польською і німецькою. І це насправді дуже цікаво, бо ти одразу розумієш присутність світового контексту. Розумієш, наскільки це може звучати іншою мовою, або не може, що змінюється і що лишається тим самим. Тому залюбки приїду у Хмельницький і поспілкуюсь з аудиторією про те, що їм буде цікаво.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую