Жінка народила вдома і померла. Дітей було двоє. Одна з них зникла

По обіді 30 травня до чергової частини Хмельницького міського відділку міліції зателефонувала жінка і повідомила, що у своїй квартирі виявила труп породіллі. Правоохоронці, котрі прибули на місце виклику, застали 62-річну власницю квартири за роботою: у помешканні і за дверима на сходах вона відмивала кров. «А що, мені в крові сидіти?» – так пояснила свої дії Ніна Кайтанюк. Напевно, жінку мало хвилювало, що тим самим вона знищує певні речові докази і ускладнює роботу експертам. Вона пояснила, що з квартиранткою познайомилася 15 років тому на одному з весіль. Увесь цей час вони не підтримували стосунків. А нещодавно та сама підійшла до неї на вулиці.
Розговорилися. 32-річна жінка зізналася, що їй потрібне житло. І власниця квартири дозволила їй у своїй пожити. Безкоштовно. 

«Жінка лежала у ванній кімнаті, – розповідає начальник міліції міста Хмельницького Василь Птащук. – Немовля – у кімнаті на ліжку. Обоє були мертві. Як встановила судовомедична експертиза, жінка померла від крововтрати, а новонароджений  хлопчик захлиснувся родовими водами. Під час розтину встановили, що дітей народилося двоє. Тож було порушено кримінальну справу за статтею 146 ч. 3 (викрадення людини)». Власниця квартири розповіла міліціонерам, що вона не знала про вагітність квартирантки. Нібито остання свою повноту видавала за хворобу. А саме того дня, коли сталися пологи, вона пішла до подруги. Коли повернулася, у квартирі лежали мертві жінка і немовля. «Якщо вірити словам власниці квартири, то вони познайомилися на весіллі років 15 тому, – каже Василь Птащук. – Тоді потерпілій  було років сімнадцять, а цій жінці під п’ятдесят. Вікова різниця досить відчутна. До того ж, у квартирі знайшли ліки, котрі викликають пологи, і ліки, котрі припиняють кровотечу. Одна пуповина була обрізана за всіма правилами. Іншу відтяли набагато коротше». 
За словами міліціонерів, спочатку власниця квартири свідчила, що жінка жила у неї сама, і всього кілька тижнів. Як встановили згодом, породілля жила там кілька місяців. До того ж, на квартирі була інша квартирантка. Щоправда, подруга, до котрої  саме під час пологів нібито ходила власниця квартири, підтвердила цей факт. 

«Я у міліції все пояснила, а ви йдіть геть»!

Зустрітися з 56-річною Валентиною Кульчинською (подругою Кайтанюк) не вдалося. За два дні я навідувався туди разів п’ять. Двері не відчинили жодного разу. «Та Валя п’є, – каже її сусідка. – Донька померла, син сидить. А до неї ходять такі самі, як вона».  З власницею квартири також розмови не вийшло. «Чого ви від мене хочете? – на підвищених тонах через двері квартири розмовляє Ніна Кайтанюк. – Я в міліції вже написала, що ні до чого не причетна. А ви йдіть геть»! Сусіди характеризують Ніну Кайтанюк, як замкнену людину. Сусідка, ванна кімната котрої знаходиться через стінку з ванною Кайтанюк, того дня чула, як заплакала дитина. «На кілька секунд почула як закричала дитина, – каже жінка. – А потім все стихло». Батьки померлої породіллі мешкають у селі Моньки на Красилівщині. Вони запевняють, що не знали про вагітність доньки. 

Ірину могли використати як сурогатну матір

«Востаннє вона до нас приїжджала у березні, – розповідає мати Ірини Тетяна Якимчук. – Я помітила, що вона поправилася. Я ще запитала, чи вона не вагітна. А вона мені  відповідає: «Мамо, ти повна, а я у тебе вдалася». Їй Богу, ми нічого не знали про її вагітність. Тут в селі різне кажуть. Ніби Іра носила дітей як сурогатна матір. Напевно, її залякали. Вона б мені сказала... Матері б сказала». 
У Хмельницькому Ірина Лебідь понад рік працювала закрійницею. До початку 2011 року жінка щодня з села добиралася на роботу до обласного центру. Ввечері – назад. В день виходило близько 100 кілометрів.
«А це каже, що винаймає квартиру за 250 гривень, – продовжує Тетяна Якимчук. – Жила разом з подругою. Скаржилася, що хазяйка забирає в неї продукти, і своїм гостям влаштовує обіди. Я казала їй, що привезу чогось: картоплі, якусь курку зарубаю. Не хотіла. Казала, щоб в цьому році для неї картоплі не садити, бо допомагати вона все одно не буде». За словами батьків, Ірина була спокійно жінкою. Ніколи нікому не  скаржилася. 
«Якби ми знали, що таке станеться, – каже батько Ірини Віктор Якимчук, – то ніколи не пустили б. Вона, напевно, за дітей боялася. Двоє залишилося сиротами. А подруги на прізвище Кайтанюк ми ніколи не знали».

Немовля могли усиновити, а могли забрати на органи

Тетяна та Віктор виховують двох доньок Ірини. З батьком дітей жінка розлучилася 10 років тому. Нині чоловік перебуває на заробітках у Москві.  «Він ні з жінкою, ні з дітьми стосунків не підтримував. Тільки аліменти надсилає. А про те, що в Ірини минулого року був викидень, нам розповіли вже в міліції. Більш ніж впевнена, що її залякали і тримали силоміць. Я ж того дня, коли вона народжувала,  телефонувала до неї. Хтось взяв трубку, помовчав і поклав слухавку. А потім скільки разів я не телефонувала, ніхто не відповідав. Міліція сказала, що у тій квартирі знайшли ліки і медичні інструменти. Ну, чого вона не викликала карету швидкої допомоги? Думаю, її залякали, сказали, що з доньками щось станеться». 
  «В нас була добра мама. Ніколи нас не ображала», – каже 14-річна Марина. Дівчинка починає плакати. Поряд схлипує її 12-річна сестричка Настя.  Поховали Ірину на сільському кладовищі. Наступного дня вона приснилася рідному братові. Жінка казала, щоб рідні не плакали. Нині правоохоронці шукають зникле немовля. Міліціонери не відкидають версії, що дитину народили для усиновлення, або ж, що немовля могли взяти на органи. Не втрачають надії, що дитина жива, і батьки Ірини. «Якщо дитину знайдуть, ми обов’язково її заберемо до себе», – каже Тетяна Якимчук.