ye-logo.v1.2

Жінка каже, що отруїлася на робочому місці

Суспільство 3892
Фото: Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області

Лікарі твердять, що хвора симулює і відправляють її до психіатра

Леоніда Боровська мешкає у селі Закупне на Чемеровеччині. Донедавна жінка працювала на «Закупнянському хлібоприймальному підприємстві». 9 липня минулого року їй стало погано просто на робочому місці.
«У складах я працювала з 23 червня, - розповідає Леоніда Федорівна. - У ті дні сильно втомлювалася, боліла голова. Але я не звертала уваги. Вранці 9 липня я своїми ногами пішла на роботу. Десь у половині четвертої була на складі. Прибирала ячмінь. Коли перед очима все попливло, закрутилося, почала сильно блювати. Я думала вип'ю води, і воно пройде. Та де там. Стало ще гірше. Я ледь дійшла до роздягальні».
Про несподівану хворобу повідомили родичів жінки. Її чоловік приїхав на роботу.
Інженер з техніки безпеки навіть не спробував викликати «швидку»
«Мене на пропускному пункті вже чекав інженер з техніки безпеки Борис Поплавський, - каже Олександр Боровський. - Жінка лежала на лаві у бетонному приміщенні. Була така бліда. Ледь могла говорити. Таке відчуття ніби п'яна. До мене Поплавський каже: «Забирай її додому»! Куди додому? У такому стані. Я її з сином на руках відніс до машини і в Чемеровецьку райлікарню. Витискав з тої «Таврії» все, що міг. А інженер навіть карету швидкої допомоги не викликав».
Зважаючи на важкість стану жінки, пацієнтку одразу забрали до реанімаційного відділення. Її свідомість була настільки сплутаною, що поїздки до лікарні, приймального відділення і кількох годин в реанімації Леоніда просто не пам'ятає.
«Того дня я був черговим по лікарні, - розповідає дитячий хірург Чемеровецької райлікарні Григорій Сенчишин. - На приймальний покій хвора поступила в стані середньої важкості. Потім їй стало гірше. Ми її відправили до реанімації».
Був поставлений попередній діагноз: «гостре інгаляційне отруєння отрутохімікатами».
«Тоді реаніматор сказав, що краще я дружину привіз би каретою швидкої допомоги. А я його запитую: «А ми б встигли»? А він: «Могли б і не встигнути», - розповідає Олександр Боровський.
Після трьох діб перебування в реанімаційному відділенні жінку перевели до гастроентерології.
Після виписки з райлікарні хвора того ж дня опинилася в обласній
«З реанімації її перевели в гастроентерологічне відділення в задовільному стані, - каже лікар-гастроентеролог Чемеровецької райлікарні Аліна Дикун. - Як на мене, то була більше гра, ніж отруєння. За кілька днів жінку виписали. Вона пішла своїми ногами».
«Побійтеся Бога, - втручається Олександр Боровський. - Та ми ж з сином виводили її попід руки».
«То була вистава, вона пішла з відділення своїми ногами», - наполягає на своєму Аліна Дикун.
Та як би там не було, а того ж самого дня після виписки з районної лікарні жінка потрапила до обласної лікарні. Загалом, за рік лікування родина Боровських витратила понад 40 тисяч гривень. І це з урахуванням того, що Олександр Боровський є інвалідом І-ї групи, і отримує 800 гривень пенсії. «Вистава» виходить занадто дорогою.
Подальше лікування майже не принесло бажаних результатів.
«Жінка поступила на лікарсько-консультативну комісію. Ознак інвалідності ми не побачили. Враховуючи настрій хворої, ми відправили її в область. Там й порекомендували обстеження у психоневролога. У неї виявили астеноневротичний синдром. Жінка була у Дніпропетровську і Києві. Там теж рекомендували консультацію у психоневролога”, - каже голова лікарсько-консультативної комісії при поліклініці Чемеровецької райлікарні Людмила Гураль.
Щоправда, при детальному розгляді медичної картки хворої виявилося, що ні дніпропетровські, ані київські лікарі не згадували психоневролога. У картках написано невролог. А це різні речі. Слово психоневролог звучить на рівні області. Лікарі вищих інстанцій потреби у обстеженні у психоневролога не бачать.

Райлікарня не повідомила про випадок отруєння

Чомусь районні лікарі не змогли нам показати історію хвороби Леоніди Боровської.
«Історія хвороби знаходиться у кабінеті заступника головного лікаря з медичної частини, - каже виконуюча обов'язки головного лікаря Зоя Столярчук. - А він взяв відпустку за сімейними обставинам. А ключа від його кабінету у мене немає».
Щоправда, історії хвороб мали б зберігатися у архіві. Для чого закривати історію хвороби річної давності, можна лише здогадуватися. Далі гірше. Згідно посадових інструкцій, при отруєнні на роботі працівники лікарні повинні попередити: санстанцію, фонд соціального страхування від нещасних випадків і роботодавця. У журналі стоїть запис від 9. 07. 10 про попередження лише районної санстанції.
«З лікарні нам прийшло повідомлення 10. 07. 2010 о восьмій годині ранку (згідно з записами у райлікарні повідомлення вони зробили днем раніше - прим. автора), - розповідає головний санітарний лікар Чемеровецького району Василь Мазур. - Ми виїхали на «Закупнянське хлібоприймальне підприємство». На місці виявилося, що немає представників фонду соціального страхування, бо нікого лікарня не попередила. А сама санстанція не може проводити розслідування».
Згодом районна санстанція таки провела дослідження на «Закупнянському хлібоприймальному підприємстві». Вміст пилу перевищував норми більше, ніж у сім разів.
Отрута має властивість накопичуватися в організмі
«Наша СЕС не атестована досліджувати отрутохімікати, - каже Василь Мазур. - Але від перевищення норм по пилу страждають легені. І якщо у пилюці є навіть мінімальна частка отрутохімікатів, можуть розвинутися й інші захворювання. Бо навіть мінімальні дози отрути мають властивість накопичуватися в організмі. А отрута може вплинути на будь-який орган організму, і невідомо якими симптомами вона себе проявить. А лікарня не візьме подібних аналізів. Просто немає чим».
Згідно висновку київських спеціалістів, котрі брали аналізи через півроку після отруєння, у крові Леоніди Боровської знайшли дуст і гексохлоран.
«Вони належать до групи пестицидів, - продовжує Василь Мазур. - Раніше їх використовували у сільському господарстві для боротьби зі шкідниками. Однак через їх високу токсичність ці пестициди заборонили для використання ще у 60-х роках минулого століття».
Адміністрація хлібоприймального пункту категорично заперечує отруєння їхнього працівника на робочому місці.
Але керуючий хлібоприймальним пунктом не зміг показати документів на зерно, котре зберігалося у складі, де працювала Леоніда.
Про отруєння на складах хлібоприймального пункту розповідають і інші працівники. Щоправда, колишні.
«Та мене також посилали на ті склади, - розповідає Тетяна Фурман. - Як відкрили двері, то там не можливо було знаходитися. Одразу почало дерти в горлі, в очах сльози, нудить. Я тільки туди зайшла, мені одразу стало погано. А начальство кричить, щоб йшла до роботи. А мені ще й вдома було погано. Я не знаю, чи люди, котрі там працюють, вам щось розкажуть. Тож єдине місце в селі, де можна знайти роботу».
Нині Леоніді Боровській довелося продати корову і свині. Жінка не в змозі доглядати господарства. Крім чоловіка інваліда І групи, у неї ще батько, також інвалід І групи та 80-річна мати. Старенька єдина, хто може більш-менш ходити. Тож вона і доглядає за господарством.
«Коли була здорова, усім була потрібна, як захворіла, то нікому, - плаче Леоніда Боровська. - Мені лише 50 років, а я ледь можу перейти через подвір'я. Лікарняне вже закрили, то я взяла відпустку. А 1 серпня до роботи. Та я не те, що робити, я просто туди не дійду. Лікарі інвалідності не дають. Кажуть, що я симулюю. Відправляють у психлікарню. Та якби я була здорова, то вагони розвантажувала б, туалети чистила, лиш би не бачити тих білих халатів».
Р. S. Леоніда Боровська у складах повинна працювати у респіраторі. Респіратор розрахований на кілька годин роботи. Згідно робочих записів, востаннє респіратор жінка отримала майже за три тижні до отруєння.
Прокуратура району після перевірки порушень не знайшла. Нині усі матеріали знаходяться в обласній прокуратурі.
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую