«Наступного дня хлопці за нього помстилися»: у Хмельницькому вшанували Героя Андрія Шкринду

Андрій Шкринда загинув 12 серпня. Сьогодні, 17 серпня, він спочив у Хмельницькому. Фото: колаж автора

Андрій Іванович загинув на Донеччині 12 серпня.

Сьогодні, 17 серпня, в Хмельницькому проводжали в останню путь Шкринду Андрія Івановича, якому було 43 роки. Він загинув 12 серпня в Донецькій області. Нині ж спочив у рідному місті.

У приміщенні міської ритуальної служби, де відбулася похоронна процесія, було багатолюдно. Дехто просто стояв на вулиці, оскільки місця в будівлі для всіх, хто прийшов попрощатися з загиблим Героєм, було обмаль. Квіти, сльози, спогади…

«Ми всі його поважали, - каже Андрій Трубієнко, який разом із Андрієм Івановичем у 2014 році служив у прикордонних військах та захищав Україну від російських агресорів. - Станіца Луганська, Красна Талівка – це сама передова, і ми разом там були. Востаннє ж я його бачив рік тому, він тоді працював електриком, їздив на заробітки… Життя продовжується і нам необхідно здобути перемогу!»

Хмельничани провели в останню путь Андрія Шкринду.

«У нас в батальйоні було троє хмельничан, Андрій у січні цього року приєднався до нас і став четвертим, - згадує ексзаступник 231-окремого батальойна територіальної оборони Станіслав Корецький. - Наш батальйон тероборони формувався в Дніпрі. Перед тим, як перевестися до нас, він зідзвонювався з командиром роти і казав: «Я хочу бачити ворога, воювати з ним, а не бути десь у тилу». У бою, в якому він загинув, ворожий танк, практично, розстріляв Андрія. Наступного дня хлопці помстилися. Але життя Андрію, на жаль, це не поверне».

У міській ритуальній службі було багато людей, які прийшли віддати свою шану Герою Андрію Шкринді.

«Андрій був завжди позитивним, сміливим, ми разом з ним «нуль» виходили, не боялися… Товариш класний», - крізь сльози вимовляє ще один побратим загиблого, який з ним боронив України в 2014 році.

«Він у 2014 році пішов добровольцем, а згодом повернувся до цивільного життя, - пригадує друг Андрія Шкринди Олександр. – Був дуже фаховим електриком! Та в січні цього року вирішив повернутися до війська, піти служити та захищати України. На жаль, війна забрала його життя. І без батька тепер залишилися троє дітей. Вічна пам’ять Герою!»