Див… не буває?

Ми й досі не Європа

День Святого Миколая, Міжнародний день допомоги бідним, саміт Україна-ЄС… За «збігом обставин» все це відбулося в один день. І, здавалося, на Миколая мало статися диво, багаті мали б допомогти бідним, а про саміт всі в один голос твердили б: «Він пройшов на «ура!» Цього не сталося. Ні дива, ні допомоги, ні одностайної думки.

Григорій Перепелиця, доктор політичних наук, у своєму коментарі «УНІАН» зазначив: «Багато чого було задекларовано нашою владою: президент неодноразово заявляв, що до кінця 2011 року ми парафуємо угоду. І якщо виходити із задекларованого, то саміт провалено. Тобто обіцянки не виконано. Але якщо виходити з того, у яких умовах проходили переговори (йдеться як про внутрішні проблеми в ЄС, так про внутрішні політичні проблеми в Україні), то, очевидно, що сьогоднішні досягнення не можна вважати поразкою. Тобто, було досягнуто те, що на цей момент можливо».

Щось схоже було і за президентства Ющенка. У 2009 році Україна сподівалася підписати на саміті угоду про Асоціацію.

Борис Тарасюк, екс-міністр закордонних справ України (з блогу на «Українській правді»):
«Можна визначити ряд причин, що зумовили провал парафування угоди. Головна причина – політична, тобто претензії з боку Європейського Союзу до української влади щодо стану демократії і прав людини в Україні. Це – загальна передумова ситуації, котра склалась навколо парафування угоди про асоціацію… Існує два варіанти подальшого розвитку подій. Оптимістичний варіант полягає в наступному. Українська влада знімає проблемні питання, тобто припиняє наступ на демократію та опозицію, і таким чином знімає проблеми взаємин з Євросоюзом. Угода про Асоціацію парафується, і готова до підписання за 4-6 місяців. За цим сценарієм, її буде підписано десь в середині наступного року і розпочнеться її ратифікація. До кінця наступного року можна було би очікувати ратифікацію цієї угоди з боку Верховної Ради, можливо ратифікацію Європарламентом і ратифікацію національними парламентами більшості країн-членів ЄС. У будь-якому разі, можна було б розраховувати на завершення ратифікації протягом 2012-2013 рр. Песимістичний сценарій полягає в тому, що українська влада не робить кроків на зустріч, не усуває ті проблеми, які накопичились у взаєминах з ЄС. В такому разі відбувається парафування як технічна процедура і далі процес підписання і відповідно процес ратифікації заморожуються до кращих часів. Якщо нинішня влада категорично не буде діяти за цінностями, стандартами і нормами, які існують в ЄС, то подальший прогрес просування Угоди про асоціацію відкладається на той час, коли буде змінена влада в Україні».
 

Не просто труба

А ось з ціною на газ, здається, у нас вже традиційно під Новий рік виникають труднощі. За словами президента, Україна намагається отримати ціну 250 доларів за 1000 кубометрів в обмін на створення газотранспортного консорціуму на базі нашої «труби», до якого увійшли б Україна, Росія та ЄС. На думку директора Інституту енергетичних досліджень Дмитра Марунича, якого цитує «Сегодня», «Газпром» вимагає контрольного пакету акцій в консорціумі і хоче купити хоча б частину ГТС, а не керувати нею. «Україна до цього не готова, а Росія хоче по максимуму компенсувати зниження ціни на газ. Можу прогнозувати, що до кінця року домовленостей не буде», - каже експерт.

«Ціна природного газу, що поставляється до України російським ВАТ «Газпром», у першому кварталі 2012 року може зрости до 456 доларів за тисячу кубічних метрів, - заявив незалежний експерт з енергетики Валентин Землянський. При цьому експерт зазначив, що середньорічна ціна на газ, що поставлятиметься в 2012 році до України, становитиме близько 419 доларів. У держбюджет заклали ж ціну 416 доларів США.

Прем’єр-міністр України Микола Азаров на своїй сторінці в «Facebook» написав:
«Ми не будемо ставити фінансову й бюджетну стабільність у державі в залежність від того, коли буде угода по газу… Уряд затвердив консервативний, дуже жорсткий, але збалансований і реалістичний проект бюджету… Жити по коштах краще, ніж жити під чужу диктовку».
 

Зникнення Оксани Шачко

Жіночий рух «FEMEN» знову у центрі скандалу. В Білорусі зникли три активістки руху, серед яких і Оксана Шачко з Хмельницького. Вони провели акцію «КГБатька», вийшовши топлес на вулиці Мінська з плакатами «Живе Білорусь» та «Свободу політв’язням». Після чого їх наче затримали білоруські правоохоронці. На щастя, дівчата знайшлися та повернулися в Україну. Але розповіли жахливу історію… «Нас затримала міліція та КДБшники, зав'язали очі і всю ніч возили в автобусі, - розповідає Оксана Шачко. - Завезли в ліс, облили маслом, примушували роздягатися, погрожували вбити… Говорили: «Дихайте глибше, поки живі». А потім викинули в лісі. Ми дісталися до села Беки Єльського району Гомельської області».

Оксану Шачко разом із двома іншим українками звідти забрав український консул. Натомість голова Комітету державної безпеки Білорусі Вадим Зайцев виступив із заявою, що жінок ніхто не чіпав. І все, що вони розповідають – провокація. «Хто за цим стоїть, ми невдовзі з’ясуємо», - заявив Зайцев.

Хмельницька «FEMENістка» Олександра Шевченко (блог на «Українській правді»):
«Обурює те, що жоден з «політиків» нездатний навіть захистити українських громадян в біді, маючи для цього масу можливостей. Жоден з 450 «довбодятлів» не запропонував свою допомогу та підтримку під час пошуків українських активісток в Білорусі. .. ми отримали сотні листів з пропозиціями допомоги від простих білорусів та українців. Пропонували прихисток від КДБ в усій Білорусі, особливо в районі, де були знайдені дівчата, незважаючи на те, на яку небезпеку могли наразити себе ці громадяни. Дякую всім, хто не залишив нас без надії на порятунок! Та нехай горять у пеклі всі українські чолов’яги, що сміють називатися опозицією, владою, політичною елітою».