Залишені на самоті дітлахи знайшли сірники і підпалили хату

30-річна Ганна Прохорчук - мати шістьох дітей. Жінка мешкає в селі Антонівка Летичівського району. 22 листопада Ганна разом з матір’ю заготовляла на зиму дрова.

«Ми ж не горілку пили, а в лісі були. Тут мені телефонують і кажуть: «В тебе хата горить». Я кидаю все, і біжу у село. Двоє старших були у школі, а четверо меншеньких залишила в хаті. Чого я за той час тільки не передумал”а, - розповідає Ганна Прохорчук.

3-місячного Іллю, однорічну Оленку, Кирила та Соню мати залишила з дідом. Той каже, що саме пішов за хлібом. Його не було хвилин п'ятнадцять. Однак цього часу вистачило на те, аби трирічний Кирило знайшов сірники і підпалив іграшку. Вогонь миттю перекинувся на штори, а за хвилину вже горів лінолеум, наповнюючи помешкання густим чорним димом.

Шестирічна Оленка напівроздягнена вибігла на вулицю. У сусідньому обійсті поралася жінка похилого віку.

«Зранку привезли дрова, то носила їх під навіс, - каже 73-річна Олександра Бугера. – Коли чую, дитина кричить. Піднімаю голову, а воно голеньке біжить і репетує: «Бабусю хата горить». Кажу до неї: «Біжи, доню, в село і кричи пожежа». А сама в ту хату, бо знаю, що там діти. Відчиняю сіни, а звідти як повалить дим. Думаю, як туди увійду, то там і поляжу. Коли бачу, Віктор біжить».

Віктор Атаманов мешкає на сусідній вулиці. Чоловік почув дитячі крики. Його похресниця Соня кричала: «Пожежа»!

«Я коли прибіг, схопив якогось тазика і розбив ним вікно, - розповідає Віктор Атаманов. – Щоб дим хоч трохи вийшов. Відчиняю двері, а в хаті від диму темно. Я налякався і вийшов. Аж тут діти почали кричати. Набрав повні груди повітря, і ступив у кімнату. Одразу ж на когось натрапив. Схопив за руку - і надвір. Дивлюся, Кирило. Знову зайшов у хату».

В колисці плакав Ілля. Віктор взяв його разом з ковдрою і виніс на вулицю. На Оленку чоловік натрапив випадково. Вона повзала у сусідній кімнаті. Віктор просто перечепився через неї. Схопив дитину і виніс на вулицю.

Віддихавшись кілька хвилин, взяв у руки старе покривало і почав гасити полум’я. За кілька хвилин погасив лінолеум. Через розбите вікно дим потроху розвіявся. Почали сходитися селяни.

Карета швидкої допомоги приїхала за півгодини. Найменшого Іллю забрали до лікарні. За кілька днів, після вентиляції легенів, його виписали зі лікарні.

Сам винуватець пожежі каже, що у такий спосіб відомстив іграшці.

«Кирило недавно впав з тієї іграшки (корови у формі качалки), і набив на лобі синця, - розповідає Ганна Прохорчук. – Тож вирішив її підпалити. Після пожежі приїхали з районної служби у справах дітей. Кажуть, щоб до кінця грудня на кожну дитину було ліжечко. А як ні, то заберуть дітей. А де набрати тих ліжечок? Я - мати одиначка. До пожежі ніхто не звертав увагу, як ми живемо. А тут понаїхало радників».

Після пожежі жінка разом з шістьма дітьми перебралася до хати прабабусі. Нині у двох кімнатах мешкає 9 чоловік.

Віктор Атаманов героєм себе не вважає.

«Та який з мене герой, коли я так перелякався! Якби не діти, ніколи б туди не поліз”, - каже 37-річний Віктор.