Олег Борисов майструє макети церков

Люди, котрі вкладають у справу всю душу, – надзвичайно щасливі люди. Олег Борисов створює макети храмів з 14 років. Хоча широкому загалу його роботи були невідомі.

«Все почалося у восьмому класі, - пригадує Олег Борисов. – У мене було як і у більшості хлопців: двір, м’яч. Уроки в останню чергу. Отримав я двійку. Мати побачила у щоденнику, заставила вчити. Питання поставила ребром: «Поки не вивчиш, з-за столу не встанеш». Вчити не хотілося. На столі лежала коробка з сірниками. Висипав, і став складати одна на одну. Вийшов дерев’яний зруб. Здавалося б нічого особливого. Більшість робили подібне. Але мене це так захопило, що невдовзі я з сірників змайстрував макет дерев’яного будиночка».

Сірники носили друзі і знайомі

Захоплення швидко помітили. До макетів храмів у школі поставилися з обережністю. М’яко кажучи, це було не зовсім те, чим мав би займатися радянський школяр. Однак батьки підтримали сина. Згодом мати подарувала Олегові альбом професора Аполовнікова «Русское деревянное зодчество».

«Альбом на ті часи коштував 10 рублів і 80 копійок, - каже Олег Борисов. – Для порівняння, буханка хліба 16 копійок. Тобто, батьки поставилися до мого захоплення досить серйозно. Аби не використовувати цілих сірників, мати на грубці поставила баночку. Підпалила грубку, погасила сірник, і поклала його туди. Дід підпалить сигаретку, і в баночку. Згодом про моє захоплення ідзналися друзям. Спалені сірники приносили і вони, і сусідські діти. У матеріалі нестачі не було».

У 1979 році Олегу Борисову на Хмельницькій станції юних техніків запропонували вести гурток «Дерев’яна архітектура». Однак тут виникли певні проблеми. Дітям було важко виготовляти макети з сірників. Вони просто замалі для дитячих пальчиків.

Макети легенькі, мов пушинки

«Тоді я вирішив поекспериментувати, - розповідає Олег Борисов. – Збирав ящики з фруктів, і невеликі дошки розколював на маленькі шматочки. Згодом підганяв їх до потрібних розмірів, і використовував як будматеріал. Дітям сподобалося. Гурток я вів до 1987 року».

Чоловік і сам почав використовувати дошки. Макети збільшилися у кілька разів. Деякі храми сягали півметрової висоти, а куполи з мініатюрними хрестами піднімалися вище метра. Однак деревина настільки тоненька, що найбільший з храмів важить не більше кілограма. Чоловік також використовує палички з-під морозива. А коли їх стало менше, брав палички, котрими розмішують каву. Тож, як і раніше, нестачі матеріалів не відчував.

«Проблема полягала в іншому, - каже Олег Борисов. – У точному відображенні усіх архітектурних відмінностей. Наприклад, у альбомі Аполовнікова, вказані усі розміри. Будівля показана у розрізі. Тому працювати з такими матеріалами одне задоволення. Але ж хочеться зробити і щось і інше. Раз до рук мені потрапила фотокартка церкви з журналу «Крестьянка». Я її намагався відтворити у деталях. А на задньому фоні виступає якась дошка. Я її так і зробив. На одній з виставок підходить до мене чоловік і каже: «Ви тут трохи не доробили. Я у тих місцях служив, позаду не дошка, і ціла прибудова». А на фотокартці цього не видно. Згодом мені до рук потрапила інша фотокартка цього ж храму. Там уже було видно прибудову. То я її так і доробив. Відтоді виїжджаю на місце, фотографую храм з різних ракурсів, і лише після цього роблю макет».

Нині у Олега Леонідовича 12 макетів. Шість невеликих, зроблених з сірників, і шість більших, виготовлених з дошки та паличок з-під морозива. Справжні храми діють і понині. Майже усі вони побудовані у XVII-XVIII століттях.

«Хочете купити – оцініть роботу»

«До мене неодноразово підходили і пропонували продати роботи, - каже Олег Борисов. – Я завжди пропонував їм самим оцінити храми. Жоден не назвав ціну, і бажання купити відпадало само собою. На одну роботу я витрачаю від півтора, двох років праці. Коли немає натхнення, можу місяцями не працювати. Для сірників використаю невеличкий ножик, і лезо. У мене чимало деталей виготовлених з половинки сірника. А куполи ніби викладені з черепиці. Це під кутом зрізаний сірник. Після зрізу кожна деталь підганяється. Мені пропонували поставити це виробництво на потік. Давали чималі гроші. Я відмовився. Вважаю, що людина мусить після себе щось залишити. А коли храми робити «на потік», у них не буде душі».

Олег Борисов дуже хоче знайти однодумців. Послухати їхніх порад і поділитися досвідом. Контактний телефон майстра 093-51-08-429.