“Я винен, я повинен був потушити вогонь!”

Пожежа, що ледь не забрала життя десятирічного хлопчика, сталася 5 травня у будинку № 55 по вулиці Івана Франка у Хмельницькому. На балконі третього поверху Сергійко палив газету. Коли папір спалахнув, намагався його потушити, але полум’я лише розгоралося сильніше.
Дим з вікна й переляканого Сергійка побачила директорка школи №2, що знаходиться по сусідству з будинком, Оксана Кореганова. Жінка, яка саме йшла двором, помітила чорний дим і невеликі язики полум’я, які йшли з балкону третього поверху будинку. На балконі був хлопчик.
- Я побачила, як він якоюсь мисочкою з водою намагався загасити полум’я, – згадує Оксана Кореганова. – Але вогонь розгорався ще більше. Я не розгубилася і одразу стала кричати «Пожежа!» і кликати на допомогу.
На крик вибіг лише один сусід з під’їзду. Він пішов відчиняти двері у квартирі. Оксана Кореганова викликала пожежників і побігла слідом. У під’їзді до них приєднався ще один чоловік. В дворі були люди, які уважно спостерігали за діями жінки, проте не зробили жодної спроби допомогти.
- З одного балкону виглядали дві жінки, – обурюється педагог. – Я запитала, чи викликали вони пожежників, вони переглянулися, кажуть – ні. Вони просто спостерігали за тим, що відбувається. Кажуть – малий сам в квартирі, мама на базарі. У той момент страху я не відчувала, – згадує Оксана Кореганова. – У квартирі було вже все у чорному димі. У кімнаті я ледь змогла розгледіти стінку та м’яку частину. Забігли на балкон, побачили Сергійка. Вивели його у коридор, а самі стали шукати, чим загасити вогонь.
Побачивши, що з полум’ям не впоратися, люди покинули квартиру і вийшли в під’їзд. Там рятівники почали гупати у сусідні двері, щоб повідомити сусідам про пожежу. Ті ж, як виявилося, навіть не чули, адже вогонь був на балконі і запах йшов здебільшого на вулицю.
- Я запитала у Серьожі, де гроші, документи і мобільний, – розповідає директор. – «Там», - тільки це зміг він відповісти. Дитина була перелякана, в шоці від того, що відбувалося. Він говорив: «Я винен, я повинен був потушити вогонь!». На другому поверсі мені довелося його тягнути за руку на вулицю. Він боявся і не хотів йти.
У під’їзді рятівники відкрили вікна, щоб дим виходив на вулицю. Приїхали пожежники. На вулиці вже було людно – подивитися на пожежу збіглися усі. Бабуся хлопчика весь час повторювала: «Главное, что он остался жив!». Надворі хлопчик зізнався директорці, що палив газету сірниками на балконі. Оксана Кореганова почала просити у людей якийсь одяг, адже дитина була у одних лише трусиках.
 Директор розповідає, що пожежникам хтось з сусідів, хто не бачив, що дитину вивели з палаючої квартири, сказав, що хлопчик ще там. Рятувальникам довелось обшукувати квартиру. У цей час рятівниця побігла до школи, щоб подзвонити мамі дитини.  
- Після пригоди хлопчика до себе забрала бабуся, яка живе у будинку навпроти, - каже директор. – У тій квартирі знаходитись було неможливо – все обгоріло і навіть досі там чути запах горілого. Ввечері я зайшла до них і запропонувала допомогу, від якої вони відмовились.

 Автор Олена СТОЙКО, оригінал тексту  vsim.ua