ye-logo.v1.2
22 Серпня, 2019

Дід-відлюдник відчував як приходить смерть до односельчан...

Суспільство 1812

Цього діда пам’ятаю донині. Це сталося більше 20 років тому, але пам’ятаю все так, ніби то було вчора.

Того року я, 15-річний хлопчина, відпочивав у бабусі в селі. Купалися, засмагали, ходили по гриби, лазили по чужих садках… Єдине, куди місцевих хлопців калачем було не заманити, це стара халупа, яка стояла за селом. Вікна в ній були забиті дошками і такими брудними, що світла точно не пропускали, двері висіли на завісах, дошки на стінах порозлазилися, і в щілини між ними можна було засунути руку. 
Як не дивно, у тій хатині жив старезний дід - з довгою бородою, у куфайці, навіть у літку, про якого в селі ходили погані чутки. Старенькі бабусі казали, що таким древнім він був, ще коли вони пішки під стіл ходили, і що так само сторонився людей. За що він жив, ніхто не знав, бо дід пенсії не отримував, городу не обробляв. В селі з’являвся рідко, але тільки тоді, коли хтось помирав. Тоді він наближався до будинку вмираючого і стояв, аж доки людина не відійде. Як він знав, коли кому прийде час, теж невідомо.
І ось одного спекотного дня якось ми з хлопцями пішли купатися. Стрибали у воду, пірнали, кричали і ніхто, крім мого сусіда, не помітив, що в кущах біля річки стоїть дід. Почувши про це, ми полякалися, почали вистрибувати з води, бо ж знали, що старий не з добром прийшов. І тут один із хлопців раптово пішов під воду. В розпачі ми бігали по берегу, а дід не зводив очей з води. Хвилин через п’ять він повернувся і пішов геть. А ми зрозуміли, що наш товариш втонув... Його знайшли наступного дня, виявилося, що його затягнуло у вирву, про існування якої ніхто до тих пір не знав. А мене батьки забрали того ж дня, коли сталася трагедія.
От, збираюся з сином поїхати до родичів у те село. Страшно подумати, але мені здається, що дід і досі живий.


Микола Б., Старосинявський район.
 

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Останні оголошення

  Так  Ні, дякую