Олег Слободян про досвід, який допоможе Хмельницькому і кандидатів із «бекграундом»

Родом він зі Старокостянтинівського району, де й досі проживають батьки. Туди каже, приїжджає, як до джерела енергії та сили. Чому змінив статус прикордонника на «кандидата у народні депутати», якою бачить свою роль у парламенті та чому саме за нього хмельничани мають віддати свій голос Олег Слободян розповів сайту «Є».

- Перше запитання логічне: чому Хмельницький, де чимало кандидатів і велика конкуренція?

- Вибір балотуватися від Хмельницького не випадковий. Тут пройшла моя юність, відбулися всі мої знайомства і формування мене як особистості. Прикордонна академія, яку я закінчив, також зіграла визначну роль. А щодо інших кандидатів, то основні конкуренти на окрузі – це, як правило, люди з «бегграундом», з певним політичним досвідом.

Зараз попит на оновлення органів державної влади та на рівні Верховної ради України. У нашій політичній силі достатньо професіоналів, молодих амбітних людей, які можуть взяти на себе відповідальність за країну і сприяти максимально ефективному її розвитку. Я думаю, що зможу виправдати сподівання хмельничан, а голосуючи за мене, люди обирають команду, яка зможе досягнути потрібних для країни результатів.

- Які завдання ставите перед собою найперше?

- Хмельницький динамічне місто, яке розвивається і це приємно бачити. Міська влада дійсно працює і я не бачу сенсу критикувати за якісь прорахунки, адже вони є у всіх, хто щось робить. У той же час будь-який господар, керівник міста, чи відповідна рада потребують допомоги. І я, разом із нашою політичною силою, зможемо забезпечити її для Хмельницького, працюючи у парламенті. Ми, в першу чергу, будемо зосереджувати свою увагу на підтримці середнього класу, як в цілому по Україні, так і в Хмельницькому, де це дуже актуально. У провідних демократичних країнах середній клас є основою економіки, суттєвим прошарком суспільства, який складає від 30 до 50 відсотків населення. В Україні цього ще немає, і якщо ми зможемо побудувати потужний середній клас, це стане запорукою процвітання держави в цілому. У Хмельницькому є низка інших проблем, де потрібне сприяння на законодавчому рівні: побудова сміттєпереробного заводу, модернізації водогону, облаштуванні ринків, організація транспорту і сильного логістичного хабу… Це саме той напрямок, де мої досвід роботи в аеропорту «Бориспіль» та служба у прикордонному відомстві – чи не найкоротший шлях до реального вирішення питання. Враховуючи, що я не звик відсиджуватись на посадах, склавши руки, хмельничани побачать результат моєї роботи вже в найближчій перспективі.

Я в партії «Сила і честь», яка міцно стоїть на засадах відновлення територіальної цілісності України, на перемозі Україні, але не шляхом капітуляції.

- Що найбільше Вам імпонує у політиці партії, яку обрали?

- Політична партія «Сила і честь» є демократично-консервативною політичною силою. Ми підтримуємо зміни, але будуючи новий будинок, не руйнуємо до фундаменту. Ми спочатку зводимо новий будинок, переносимо необхідні речі, а вже потім руйнуємо старий. У цьому і є головна ідея консервативної демократії. Ми підтримуємо послідовний розвиток без емоційних та бездумних рішень. Ми за зміни, за те, щоб система перебудовувалась. Але, щоб це робилося грамотно і професіоналами. Чому саме ця партія? Тому що в партії повинні бути проукраїнські, а не проросійські чи малоросійські сили. На жаль, тенденція входу в парламент проросійських сил зараз чітко простежується. І я вважаю, що цю тенденцію потрібно ламати. Тому я і в партії «Сила і честь», яка міцно стоїть на засадах відновлення територіальної цілісності України, на перемозі Україні, але не шляхом капітуляції, а на засадах розвитку державних інститутів у країні, розвитку середнього класу. Партія прагне підтримувати пенсійну і соціальну сферу, підтримувати військовослужбовців, що для мене також є надважливим, оскільки я й сам є військовослужбовцем.

Власне, для себе, як для кандидата у депутати, я визначаю два основних напрямки – це підтримка та розвиток Збройних сил України, правоохоронних органів та інших військових формувань. Військовослужбовець повинен мати не тільки гідну заробітну плату, а й потужний соціальний пакет, який дозволить продовжити відродження українського війська.

- Як витримати баланс з підняттям престижу правоохоронних органів, щоб не було ризику перетворення України в поліцейську державу?

- Коли ми говоримо про військовослужбовців, найперше йдеться про ЗСУ. Це ті люди, які зараз захищають нас від агресора, і від них дуже багато залежить. Якщо ми щоденно не відчуваємо взаємодії з ними, це не означає, що вони не роблять свою справу. Що стосується поліцейської держави, чи загрози перетворення України в таку, то ризики дійсно є. У нас є непродумані, і в багатьох випадках роздуті штати МВС, де іноді трапляється зміщений акцент діяльності підрозділів. Потрібно більше зважати, на тих, хто реально забезпечує практичну роботу, а не сидить в кабінетах. Вагомі важелі впливу мають бути і громадськості, в депутатів, щоб не перейти межу перетворення на поліцейську державу.

"Коли кожен по-максимуму буде використовувати свій потенціал, тоді Україна буде рухатись вперед семимильними кроками", - переконаний Олег Слободян.

- Зараз в Україні відбувається низка важливих реформ. Які з них будете продовжувати, а які того не варті?

- Реформи – це найбільш сталий процес у будь-якому русі. Україні потрібно реформуватися, щоб сьогодні встигати за світовими тенденціями. Для України потенціал полягає в людях. В нас дуже багато програмістів, інтелектуально освічених людей, які роблять революції в світі. У нас дуже потужний аграрний потенціал. Це також ресурс, який потрібно використовувати. Логістичний: ми знаходимося на перетині всіх торгівельних шляхів із Заходу на Схід, з Півночі на Південь. Це ті пріоритети, які потрібно чітко прописати у стратегічних документах розвитку держави, і на які в першу чергу потрібно звернути увагу. Ми підтримуватимемо усі реформи, які спрямовані на розвиток.

- Конкретизуйте, будь ласка.

- До прикладу, медична реформа не те, що на часі, вона вже давно мала бути проведена в Україні. Але зараз там дуже потужний внутрішній супротив, тому що всі стосунки у галузі пов’язані не лише емоційно і соціально, але й фінансово. Тому реформа в медичній сфері, мабуть, буде найскладнішою із усіх. Потрібно переходити до соціально-медичних полісів страхування. Людина повинна сплачувати внески і претендувати на повний пакет медичних послуг. Наша політична сила буде виступати за впровадження цієї системи. Крім цього потрібна і участь держави: облаштування лікарень, оснащення їх необхідною апаратурою, забезпечення медицина в селах, щоб люди себе там не відчували покинутими.

Що стосується освіти, то мої батьки все життя пропрацювали у школі, для мене це близьке питання. Перша складова – зарплатня, яка завжди була і буде актуальною. Друга складова – принципи, на яких базується сам освітній процес. У радянські часи це був шаблон і універсальності знань. Учень, як особистість у цьому процесі був відсутній. Система освіти повинна базуватися на повазі до учня, і розвитку індивідуальних особливостей тієї чи іншої особистості. Коли кожен по-максимуму буде використовувати свій потенціал, тоді Україна буде рухатись вперед семимильними кроками.