Віктор Гандзюк – знаний на Поділлі хірург-уролог

Дитинство та юність Віктора Гандзюка збігли у Пилипківцях Новоушицького району. Після місцевої восьмирічки юнак вступив до Кам’янець-Подільського медичного училища, яке закінчив у 1975 році. Й одразу поїхав навчатись до Вінницького державного медичного інституту, лікувальний факультет якого закінчив у 1981 році.

Протягом двох років працював лікарем-анестезіологом у Миньковецькій дільничній лікарні Дунаєвецького району. За короткий час завоював авторитет і повагу серед хворих та колег. Молодого фахівця запросив на роботу лікарем-анестезіологом тодішній головний лікар облонкодиспансеру, нині покійний В'ячеслав Шаренко. На цій посаді довелося працювати три роки. Також продовжував навчання в клінічній ординатурі з урології.

Згодом Віктору Івановичу запропонували посаду завідуючого урологічним відділенням у госпіталі для ветеранів війни, який запрацював у Ружичанці Хмельницького району, що неподалік обласного центру. З головним лікарем, теж нині покійним Анатолієм Пінчуком робили все, аби швидше «поставити на ноги» такий необхідний в області заклад. Доводилося шукати обладнання, інвентар, різноманітну апаратуру. А ще необхідно було проводити операції – планові, позапланові, екстрені. До кожної готувались ретельно. Доводилося оперувати негайно, коли людське життя висіло на соломинці. Сам вчився і вчив інших, переймав досвід знаних науковців-урологів. Талант і працелюбність принесли йому славу, а його пацієнтам — можливість милуватися чудовими ранками і сонячними днями, бавити онуків.

Нині Віктор Гандзюк – знаний на Поділлі та за його межами хірург-уролог. «Наш завідуючий не боїться відповідальності, вимогливий і справедливий, його серце завше відкрите для тих, хто працює поруч, піклується про хворих наче про своїх рідних», — так характеризують Віктора Івановича його колеги.

Якщо потрібно, то горою стане за людину. Слова подяки на адресу лікаря висловлюють й учасники бойових дій у Другій світовій війні, Почесний громадянин міста Хмельницького кавалер чотирьох медалей «За відвагу» Григорій Атаманюк, учасники війни Семен Дідик та Іван Марценюк та інші.

Більшу частину робочого часу лікар проводить біля пацієнтів, підбадьорюючи словом, яке зцілює від важкої недуги не гірше, ніж ліки. Найперші його помічники, лікарі-урологи Володимир Касприк, Руслан Григор’єв, Сергій Омелянчук, старша медсестра Марина Савчук, медсестри Тетяна Пилип’юк та Лариса Макарова й інші. Завдяки Віктору Івановичу та його колегам у госпіталі одними з перших в області почали проводити малоінвазивні операції на сечовому міхурі та простаті тощо. Колектив медиків урологічного відділення робить усе, аби вивести своїх пацієнтів з недуги. У Віктора Івановича та його колег багато задумів, ідей, планів. Головне, аби пацієнт отримав повноцінну медичну допомогу.

Валерій МАРЦЕНЮК.

Матеріал із «Сімейної газети», передпалатити яку можна на сайті «Є».