Міому матки найчастіше діагностують у жінок 35-45 років

«Розкажіть про міому матки – чому вона виникає і як лікується». З таким проханням у редакцію звертаються наші читачки. Розповісти про міому матки, причини її виникнення, ознаки, профілактику, методи діагностики та лікування ми попросили гінеколога-ендокринолога, кандидата медичних наук Дмитра Кушніренка.

– Дмитре Олександровичу, що це за захворювання?

– Міома матки – це пухлина, яка розвивається з м’язових волокон і сполучної тканини матки. Вона являє собою досить велике пружне ущільнення, як правило, округлої форми. За даними останніх досліджень, її поява і розвиток залежать від стану імунної та гормональної систем організму. При цьому вона не містить ракових клітин і є доброякісною, яка з успіхом піддається лікуванню.

– Як часто лікарі діагностують це новоутворення?

– Міому матки виявляють у 25-30% жінок, старших 35 років, а серед 45-річних – у 50-62%. Ці пухлини бувають різного розміру: від зовсім невеликого ущільнення, яке можна зафіксувати тільки за допомогою рентгенографії, до великого утворення, яке важить близько кілограма і легко пальпується крізь черевну стінку. Іноді кілька міом у однієї жінки можуть розташовуватися в різних місцях матки, причому кожна з них розвивається за власною формою.

– Чому виникає міома?

– Більшість досліджень підтверджують той факт, що розвиток міоми пов’язаний з гормональними порушеннями в організмі жінки, зокрема і з гіперестрогенією, тобто підвищеним рівнем естрогенів. Під дією цього гормону синтез м’язових волокон матки, а також їхній тонус збільшується, при цьому швидкість росту клітин ендометрію також зростає. Однак міома матки виникає і у жінок з нормальним менструальним циклом, тобто без наявних гормональних порушень.

– Як проявляється хвороба?

– На початку захворювання міома матки практично ніяк не проявляється. Її можна виявити тільки при профілактичному огляді у гінеколога. З подальшим розвитком починають з’являтися тривожні симптоми, на які жінці слід обов’язково звернути увагу і проконсультуватися з гінекологом. По-перше, має насторожити збільшення кількості менструальних виділень і тривалості менструацій. Науковою мовою це називають менорагією. Небезпека її в тому, що вона здатна призвести до анемії. Збільшення кількості менструальних виділень свідчить про те, що через міому м’язи матки скорочуються все гірше. На тлі менорагії може спостерігатися й інший тривожний симптом – ациклічні (позачергові) маткові кровотечі (метрорагії). При цьому кровоточить не сама пухлина, а слизова оболонка матки внаслідок близького розташування пухлини. Крім кровотеч, для міоми характерний біль, який зосереджений в нижньому відділі живота і поперекової ділянки. Коли захворювання досягає стадії порушення кровообігу в міомі (міоматозному вузлі), біль стає різким, раптовим. При великих розмірах пухлини і її повільному рості жінка відчуває ниючий тягнучий біль зазвичай протягом усього менструального циклу. Переймоподібний біль буває, коли пухлина розростається в слизовій оболонці матки. При розвитку пухлини порушується робота суміжних органів – сечового міхура і прямої кишки. Якщо міома росте в бік цих органів, у жінки виникає відчуття стиснення сечового міхура, сечовипускання ускладнюється і стає частим. Нерідкісні хронічні закрепи, пов’язані зі стисненням прямої кишки. Іноді погіршується кровопостачання вузла міоми, що може привести до його некрозу (змертвіння). Це супроводжується почуттям втоми, підвищенням температури тіла, сильним болем, часто змушуючи жінку дотримуватися ліжкового режиму.

– Що потрібно для діагностики?

– Коли захворювання досягло певної стадії, встановити діагноз можна і за допомогою звичайного гінекологічного огляду. У деяких випадках, особливо якщо жінка скаржиться на рясні менструальні кровотечі, потрібне ультразвукове дослідження органів малого тазу для уточнення діагнозу. Цим же методом визначають розташування міоматозних вузлів, їхні щільність і розмір. При підслизовому розташуванні вузла діагноз може бути встановлений за допомогою гістероскопії. Однак скерування на цю процедуру дають не всім, бо вона має низку протипоказів.

– Як лікують міому?

– Консервативне лікування включає правильний гігієнічний режим, дієту з великою кількістю сирих овочів і фруктів, препарати, що містять залізо, для боротьби з анемією. Також міому лікують хірургічно. Операція показана при: міоматозних вузлах великих розмірів, різкому їхньому збільшенні за короткий проміжок часу, сильному болю, якщо до міоми приєдналися ендометріоз або пухлина яйника, порушенні живлення міоматозного вузла, його некроз, підчеревне розташування вузла, що само по собі є серйозним приводом для операції навіть без спроб застосування ліків. Існує кілька видів операцій. Радикальні методи передбачають видалення всієї матки. Після цього жінка не зможе мати дітей, хоча її статева функція не змінюється. Радикальні операції проводять у випадках, коли міома поєднується з іншими захворюваннями. Консервативні оперативні техніки дозволяють зберегти матку і можливість зачаття, однак не гарантують відсутність повторів хвороби. При підслизовому розташуванні міоми найчастіше проводять гістерорезектоскопії, коли вузол під контролем оптичного приладу, введеного в порожнину матки, пошарово зрізають спеціальною петлею. Серед інших методів лікування добре зарекомендували себе емболізація маткових судин, коли проводять закупорювання судин, що живлять вузол, і ультразвукова вапоризация міоматозних вузлів, що являє собою випарювання тканини вузла за допомогою ультразвукової хвилі.

– Розкажіть про профілактику.

– Профілактика проста: дотримання гігієни, застосування сучасних засобів контрацепції, усунення гормональних порушень, вчасне лікування ускладнень, що виникли в результаті пологів, гінекологічних та інших захворювань. Жінкам з віком слід знижувати час перебування на сонці, а після сорока років виключити вплив дуже високої температури, тобто не паритися у лазні та сауні.